державна школа — основний напрям у рос. бурж. історіографії 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Представники Ю. ш. (Б. М. Чичерін, К. Д. Кавелін, С. М. Соловйов та їв.) вважали надкласову д-ву головною силою історії, розглядали її діяльність як гол. рушійну силу істор. процесу. Ця роль д-ви, на їхню думку, особливо яскраво виявилась в Росії на противагу історії ін. народів, насамперед Зх. Європи. В своїх працях історики Ю. ш. розробляли гол. чином історію рос. законодавства, Центр. і місц. держ. установ, правових норм, станових відносин. Розглядаючи народ як силу, що вороже ставилася до цивілізуючої діяльності д-ви, представники Ю. ш. засуджували класову боротьбу, зокрема сел. повстання. Практично поза увагою представників Ю. ш. залишилася історія нерос. народів, у т. ч. українського народу, яку вони розглядали з великодержавницьких позицій. Положення Ю. ш. визнав у своїх окремих працях М. П. Погодін, розвивали В. Й. Ключевський і П. М. Мілюков. Проти методологічних принципів Ю. ш. виступали ідеологи революц. демократії (О. І. Герцен, М. Г. Чернишевський). Ю. ш. критикували К. Маркс (Твори, т. 33, с. 458—459) і В. І. Ленін (Повне зібр. тв., т. 5, с. 53; т. 21, с. 247).
В. Н. Котов.
