Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДЕОНТОЛОГІЯ ЮРИДИЧНА
   

ДЕОНТОЛОГІЯ ЮРИДИЧНА

- галузь юрид. науки і навч. дисципліна, що є узагальненою системою знань про внутр. імператив служб, обов'язку юриста, про кодекс його профес. поведінки. У тлумаченні терміна «деонтологія юридична» намітилися такі підходи: а) у вузькому розумінні — наука про застосування заг. норм моралі в специф. умовах діяльності юристів-професіоналів; б) у широкому розумінні — наука, що аналізує (поряд із моральними) фахові, психол., політ., етич. і естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці — клієнта, а також до своїх колег і забезпечують у цілому режим найоптимальні-шого поводження осіб у стані їхньої взаємозалежності.

Особливість Д. ю. полягає у тому, що вона характеризує юриспруденцію крізь призму юрид. професії і діяльності юриста як особистості, котра постійно стикається з необхідністю вирішувати (часом у лічені хвилини) складні проблеми, за якими стоять життя і честь людей. Прийняття правових рішень потребує від юриста великої напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння міри відповідальності перед клієнтом, колективом, у якому той працює, нарешті, перед сусп-вом. Тому юрист повинен володіти належною мірою основами психології, політики, етики, естетики. Предмет Д. ю. — оптим. звід правил, якими має опанувати і керуватися юрист: система правових, політ., психол., етич., естет, норм-вимог, що в сукупності визначає правовий режим профес. спілкування юриста з колегами і клієнтами (атмосферу взаємовідносин по лінії «юрист — громадянин»), його профес. поведінку.

В межах Д. ю. виділяють: загальну Д. ю., що включає осн. аспекти характеристики належного, обов'язкового в повсякденній поведінці юриста при виконанні ним своїх служб, функцій; нормативну Д. ю., що обґрунтовує практ. моральні рекомендації, соціальні норми-вимоги (нормат. приписи) до юриста будь-якої спеціалізації; спеціальну Д. ю., що висвітлює специф. деонтологічні особливості конкр. спеціалістів-правників (адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса та ін.), їх професіограми (опис). Напр., запров аджено «Кодекс деонтології національної поліції Франції», діють «Положення про етичні принципи поліцейської служби Великобританії», «Етика поліцейського ФРН», «Морально-етичний кодекс поліцейського США» тощо. У Росії затверджено «Кодекс честі рядового і командного складу органів внутрішніх справ Російської Федерації». В Україні діє «Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ« (затв. МВС України 11.1 1996). Ухвалено міжнар.-правові док-ти, пов'язані з деонтологічним кодексом ряду юрид. професій. Таким, зокрема, є «Кодекс правил здійснення діяльності адвокатів Європейського співтовариства», прийнятий у жовтні 1988.

Завдання Д. ю. — розкрити значення профес. обов'язку, відповідальності юриста в правничій діяльності, визначити систему правил і вимог до юристів у їхніх взаєминах з клієнтами, виявити, за яких умов вони можуть бути здійснені.

Д. ю. грунтується на принципах — незаперечних вимогах, що виконують функцію соціальних орієнтирів поведінки юриста в різноманітних ситуаціях. Це, насамперед, принципи пріоритету людини, її прав, гуманності, законності, істинності, плюралізму, профес.-правової активності. Принцип гуманності означає поважне ставлення до конкр. людини з урахуванням її прав, індивід, особливостей, закон, інтересів, уміння поставити себе на місце клієнта і подивитися на ситуацію з його позиції. Принцип законності містить вимогу до юриста при формуванні власних норм поведінки керуватися засадами чинного зак-ва. Поєднаний із справедливістю і сумлінністю, він виключає корисливість, хабарництво. Принцип істинності передбачає встановлення у кожній юрид. справі цілковитої достовірності. У пошуках істини юрист повинен бути чесним, передусім перед самим собою, продумано і зважено здійснювати службово-професійні дії, добирати юрид. факти. Виключаються недомовки та двозначність («і так, і ні»). Принцип плюралізму виявляється у толерантності до ідеол. уподобань клієнта, його ідейно-політ. (чи релігійної) переконаності або парт, належності, до його соціального стану. Принцип профес.-правової активності означає цілеспрямовану діяльність юриста в реалізації своєї компетенції у межах правових норм, уміння виявити ініціативу, самостійність, взяти відповідальність на себе, здатність швидко і безпомилково, своєчасно прийняти обгрунтоване рішення тощо. Д. ю. входить до системи юрид. наук, об'єднаних заг. назвою — правознавство. У класифікації юрид. наук її відносять до теор.-історичних, оскільки: 1) стрижнем її поглибленого вивчення є правова культура юриста, його профес.-правова поведінка, гармонійно пов'язана з політ., психол., етич. та естетичною культурою; 2) вона містить відомості, необхідні для всебічного пізнання закономірностей юрид. діяльності слідчого, судді, прокурора, нотаріуса, адвоката та ін.;

3) створює теор. основи для прикладних юрид. наук і навч. дисциплін — суд. психології, суд. етики, юрид. конфліктології та ін.;

4) збагачує теор. основи юриспруденції завдяки самостійності предмета дослідження, розвиває нові підходи в юрид. науці і практиці. Мета Д. ю. як навч. дисципліни — дати майб. юристу сучасні уявлення про обрану професію та осн. установки на вивчення юрид. наук.

Літ.: Сливка С. С. Юрид. деонтологія. Рівне, 1997; Жа-линский А. Э. Профес. деятельность юриста. М., 1997; Скакун О. Ф., Овчаренко И. ?. Юрид. деонтология. X., 1999.

О. Ф. Скакун.

 

Схожі за змістом слова та фрази