— сукупність форм культурно-освітньої, загальноосв. та виховної роботи серед дорослого населення. В Росії, в т. ч. на Україні, почала розвиватися в 2-й пол. 19 ст. П. о. займались осв. т-ва, земства, профспілки (після 1905), недільні школи, народні будинки, народні університети та ін. культурно-осв. установи для дорослих. Після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції П. о. включена в заг. систему нар. освіти і стала однією з важливих і поширених форм підвищення політ. і осв. рівня трудящих. Після організації Головполітосвіти (1920) дістала назву політико-освітньої, а пізніше — культур.-осв. роботи. В СРСР створено широку мережу держ. і громад. культур.-осв. установ — клубів, б-к, музеїв.
|
