— стійкі зв'язки між людьми та групами людей, які мають істотне значення для існування і функціонування певної, досить великої сукупності людей; специф. вид співіснування людей, що відображає становище соціальних суб'єктів у сусп-ві, їхню роль у громад, житті. До В. с. належать правові, екон., політ., духовні, профес. та ін. різновиди сусп. відносин. Кожен з них формується і реалізується у функціонуванні сусп-ва та життєдіяльності індивіда, що пов'язане з певними матеріальними або ідеальними (духовними) об'єктами, які відіграють істотну роль у сусп. житті. Правові відносини визначаються правовими нормами (див. Правовідносини); економічні — засобами в-ва; політичні — структурами влади; духовні — рівнем розвитку сусп. свідомості; професійні — діяльністю людини.
Суб'єкти В. с. залежно від їх своєрідності поділяються на соціально-групові (класи, соціальні прошарки, групи), соціально-демографічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіонери тощо), соціально-етнічні (нації, народності, національні та етнографічні групи), соціально-профес. (трудові колективи, професійні об'єднання), міжособистісні та ін. Як основний чинник утворення соціальної системи В. с. характеризуються багатоманітністю і розрізняються за тими цілями та ціннісними орієнтаціями, якими керуються у своїх взаєминах соціальні суб'єкти (влада, матеріальний добробут, власність, статус, знання тощо). Сусп. відносини органічно пов'язані з формами і способами соціальної діяльності людей та їх спільнот, соціальними інтересами і потребами (справедливість чи несправедливість, рівність чи нерівність, однорідність чи неоднорідність, активність чи пасивність та ін.). В. с. визначають зміст і характер права в цілому та окр. його галузей. Вивчення їх є необхідною передумовою поглибленого пізнання та планомірного поліпшення правовідносин і всієї системи права.
M. С. Бургін, В. П. Горбатєнко.
