Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сусп-сяр arrow СУСПІЛЬНІ ЗАКОНИ
   

СУСПІЛЬНІ ЗАКОНИ

— форма об'єктивного, внутрішньо необхідного, суттєвого, повторюваного зв'язку соціальних явищ, яка виражає їхнє функціонування й розвиток. Уперше відкрили К. Маркс і Ф. Енгельс на основі створеного ними матеріалістичного розуміння історії (див. Історичний матеріалізм). Викриваючи наук. неспроможність попередніх соціологічних учень з їхнім реліг. провіденціалізмом, істор. фаталізмом і суб'єктивізмом, К. Маркс і Ф. Енгельс показали, що історія суспільства являє собою природно-істор. процес, який відбувається на основі об'єктивних законів розвитку. На відміну від законів природи, де панують сліпі, стихійні сили, в суспільстві діють люди, наділені свідомістю, волею, пристрастями. С. з.— закони діяльності людей. їхній об'єктивний характер зумовлений тим, що зіткнення численних дій, вчинків, вольових зусиль людей не виключає об'єктивної необхідності й закономірності. В системі багатоманітних відносин у суспільстві марксизм виділив виробничі відносини як основні й визначальні, що стало вирішальною передумовою відкриття С. з. У сфері дії С. а. слід виділити насамперед загально соціологічні закони, що діють у всіх суспільно-економічних формаціях. До них належать закон визначальної ролі способи виробництва в сусп. розвитку, закон зумовленості сусп. свідомості сусп. буттям (див. Суспільне буття і суспільна свідомість), відповідності виробничих відносин характерові й рівню продуктивних сил закон та ін. Поряд з ними існують і специфічні закони, що діють у рамках кількох формацій (напр., закони класової боротьби, революції соціальної), однієї формації (закон конкуренції за капіталізму) або в межах даної формації (напр., закони становлення комуністичного суспільства). Розвиток суспільства зумовлений дією всіх цих законів, проте ключ до розуміння сутності істор. процесу слід шукати в заг. законах, що діють у сфері матеріального виробництва. . Зміна цих законів визначає зміну всіх сусп. відносин. Ідея істор. необхідності, закономірності не заперечує ролі свідомої діяльності людей, оскільки лише на основі необхідності їхня свідома діяльність перетворюється на найважливіший фактор сусп. розвитку. С. з. діють за певних умов, ступінь повноти яких зумовлює те, що вони виступають як можлива тенденція або організуючий принцип. Зміна матеріальних умов життя призводить до зміни С. з. Тому не можна змінити дію законів, не змінюючи умов, за яких вони діють. Пізнавши ці закони, люди можуть використовувати їх у своїх інтересах. Марксистсько-ленінське вчення про об'єктивні закони історії спростовує як волюнтаризм, так і фаталізм. Воно дає єдине наук. розв'язання питання про сутність і характер соціального розвитку і тому є могутнім знаряддям практичного перетворення дійсності.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 13. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова; т. 20. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг; т. 21. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 1. Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів; т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм; т. 26. Карл Маркс; Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Андропов Ю. В. Вчення Карла Маркса і деякі питання соціалістичного будівництва в СРСР. К., 1983; Глезерман Г. Е. Законы общественного развития: их характер и использование. М., 1979.

I. П. Головаха.

 

Схожі за змістом слова та фрази