— категорія феодально залежних селян на Україні, в Білорусії і Литві в 15—16 ст., які мали право переходу від одного феодала до іншого. Переважну більшість "П." с. становили збіднілі селяни, які за користування землею платили феодалам натуральні та грошові данини. Формально будучи вільними, "П." с. юридично мали право розрахуватися з поміщиком і одержати від нього дозвіл на вихід. Однак більшість "П." с, потрапивши у феод. залежність, ставала "непохожими" селянами, тобто кріпаками.
|
