— категорія залежного населення Гетьманщини і Слобідської України в 2-й пол. 17—18 ст., що жило в рангових маєтностях. За користування землею Р. с, крім загальнодерж. повинностей, були зобов'язані відбувати т. з. послушенство на користь козац. старшини — обробляти землю, косити сіно, збирати врожай тощо і сплачувати ренту продуктами. На Р. с. оберталися посполиті, зубожілі міщани і рядові козаки. Після юрид. оформлення кріпосного права на Лівобереж. і Слобід. Україні цар. указом від 3(14).V 1783 Р. с. було перетв. на держ. селян або кріпаків.
Літ.: Дядиченко В. А. Нариси сусп.-політ. устрою Лівобереж. України кін. XVII - поч.
XVIII ст. К., 1959; Баталій Д. Історія Слобід. України. X., 1990.
В. П. Нагребельний.
