— категорія феодально залежних селян на Лівобережній і Слобідській Україні в 2-й пол. 17—18 ст., що жили в рангових маєтностях. За користування землею Р. с, крім загальнодерж. повинностей, були зобов'язані відбувати т. з. "послушенство" на користь козац. старшини — обробляти землю, косити сіно, збирати врожай тощо і сплачувати ренту продуктами. В зв'язку з розвитком феод.-кріпосницьких відносин у 18 ст. становище Р. с. погіршилося, значна частина їх була покріпачена старшиною. Після юрид. оформлення кріпосного права на Лівобережній і Слобідській Україні за царським указом від 3 (14). V 1783 Р. с. було перетворено на державних селян або кріпаків.
|
