— за рад. правом, вид звільнення засудженого від дальшого відбування покарання, призначеного за вироком суду. Може застосовуватися (в УРСР — ст. 52 і 53 КК УРСР) до засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці (див. Умовне засудження), засуджених до заслання, вислання, виправних робіт або направлення в дисциплінарний батальйон чи у виховно-трудовий профілакторій та до умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці. Підставами У.-д. з. є виправлення засудженого та фактичне відбуття ним певної зазначеної в законі частини строку покарання (не менше 1/3, 1/2, 2/3 або 3/4). Не застосовується до особливо небезпечних рецидивістів, до засуджених за особливо небезпечний державний злочин, за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах та в деяких ін. випадках, зазначених у законі (ст. 52 1 КК УРСР).
