— відмова д-ви, представленої компет. органами (слідчий, прокурор, суд), від застосування обмежень, засудження і покарання до. особи, яка вчинила злочин, передбачений крим. законом, якщо така особа не становить значної сусп. небезпеки і спроможна виправитися без примусу д-ви у вигляді покарання (ст. 48, ч. 1 ст. 50, ст. 51 Кримінального кодексу України). 3. від к. в. може бути обов'язковим {давність вчинення злочину — ст. 48) або факультативним (3. від к. в. із застосуванням заходів адм. стягнення чи громад, впливу —ст. 51). 3. від к. в. застосовується як умовне (при передачі особи на поруки громад, орг-ції або труд, колективу — ст. 51) або ж як безумовне звільнення (у всіх ін. випадках). При передачі особи на поруки громад, орг-ції або труд, колективу до поведінки такої особи ставляться вимоги виправдати довір'я колективу, дотримуватись правил співжиття, не залишати роботу в цьому колективі з метою ухилення від громад, в
пливу тощо. Якщо ж протягом року особа, яку звільнено від крим. відповідальності з передачею на поруки, порушує зазначені умови, то вона може бути притягнута до крим. відповідальності за вчинене діяння. 3. від к. в. може застосовуватись і за актом про амністію. Звільнення можливе лише за умови, що особа скоїла злочин, тобто за наявності підстави відповідальності кримінальної. Особа, яку звільнено від крим. відповідальності, не вважається судимою.
