нумерація — сукупність прийомів найменування і позначення чисел. В первісному суспільстві поняття числа формувалось лише у вигляді числівників "один", "два", "багато". Пізніше почали застосовувати комбінації цих числівників, напр., три називали "один—два", чотири — "два—два" і т. д. З розвитком ремесел і обміну виникли назви і символи для більших чисел (див. Цифри) і лічба п'ятірками, десятками, двадцятками тощо. Звідси походять перші системи числення. Всі перші системи Ч. були непозиційними. Перша позиційна система числення виникла у Вавілоні (див. Вавілоноассірійська культура). Цією системою користувались аж до середньовіччя (в останні століття в осн. для астр. обчислень). Сучас. десяткова система числення виникла у 8—9 ст. в Індії (див. Арабські цифри). Остаточно вона замінила всі попередні системи лише після винаходу десяткових дробів і розробки відповідної удосконаленої техніки арифм. дій. На Україні її почали застосовувати в 17 ст., а на поч. 18 ст. вона стала загальноприйнятою.
Літ.: Погребиський Й. Б. Арифметика. К., 1953; Депман И. Я. История арифметики. М., 1965; Выгодский М. Я. Арифметика и алгебра в древнем мире. М., 1967.
