— у складі РРФСР. Утворена 5.XII 1936. Розташована на Пн. Сх. Європ. частини СРСР. Поділяється на 15 районів, має 7 міст та 46 с-щ міськ. типу.
Природа. Більша частина тер. республіки — рівнина, розчленована річковими долинами, подекуди слабохвиляста. Значну площу займає Печорська низовина, в серед. частині — Тіманський кряж, на Сх.— зх. схили Уралу. Корисні копалини: кам'яне та буре вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, боксити, титанові руди, вапняки, доломіти, кам'яна та калійно-магнієва солі, є джерела мінеральних вод. Клімат помірно континентальний, з тривалою холодною зимою і коротким прохолодним літом. Пересічна т-ра січня від —16,6° на Пд. Зх. до —20,4° на Пн. Сх., липня — відповідно від +15,1 до 11,7°. Опадів 600—700 мм на рівнині, на схилах Уральських гір — до 1500 мм на рік. На Пн. Сх. поширена багаторічна мерзлота. Густа сітка річок, найбільші — Вичегда з Сисолою та Вим'ю, Печора з Усою та Іжмою, Мезень з Вашкою. Є озера (Ямозеро та Сіндорське), значні площі заболочені. Грунти підзолисті та болотні. Комі АРСР лежить в основному в межах лісової зони. Під лісами (ялина, сосна, береза, осика, модрина та ін.) — 70% тер. республіки. На крайньому Пд.— тундрова та лісотундрова зони. На тер. республіки — Печоро-Ілицький заповідник.
Населення. Корінне населення — комі (276 тис. чол.; 1970, перепис). Живуть також росіяни (512 тис. чол.), українці, білоруси та ін. Пересічна густота нас.— 2,4 чол. на 1 км2 (1979). Міськ. нас.— 71% (1979). Найбільші міста: Сиктивкар, Воркута, Ухта, Інта.
Історія. Тер. К. заселялася з часів серед. палеоліту. Племінні об'єднання прямих предків сучас. комі сформувалися до поч. 2-го тис. н. е. В рос. писемних джерелах 11—15 ст. їх називали Перм'ю вичегодською (заселяли бас. серед. Вичегди). В 12—14 ст. вони сплачували данину Новгородській феодальній республіці. З кін. 14 ст. край увійшов до складу Моск. князівства. В 60-х рр. 19 ст. в краї, як і в усій Росії, було проведено бурж. реформи. На початку 20 ст. в Усть-Сисольську (тепер м. Сиктивкар), Іжмі, Красноборі та Усть-Цільмі політичні засланці створили перші с.-д. групи. В період революції 1905—07 під їхнім керівництвом відбувалися політ. демонстрації, мітинги, страйки. Рад. владу в краї було проголошено в січні — березні 1918. Місц. контрреволюція, спираючись на допомогу англо-амер. інтервентів, до листопада 1919 захопила більшу частину краю. Частини Червоної Армії та місц. партизанські загони відновили Рад. владу в березні 1920. 22.VІІІ 1921 у складі РРФСР
було створено авт. обл. Комі (Зирян), 1936 її перетворено на АРСР. За роки довоєнних п'ятирічок в результаті здійснення індустріалізації, колективізації с. г., культур. революції край з відсталої окраїни Росії перетворирся на індустр.-агр. республіку. В 1941—45 десятки тисяч воїнів із Комі АРСР героїчно боролися на фронтах Великої Вітчизн. війни проти нім.-фашист. загарбників. З них понад 13 тис. чол. нагороджено орденами й медалями, у т. ч. 16 удостоєно звання Героя Рад. Союзу. За післявоєнні роки економіка і культура краю набула дальшого розвитку. Республіку нагороджено орденами Леніна (1966), Жовтневої Революції (1971), Дружби народів (1972).
В. І. Чупров.
Народне господарство. Комі АРСР — важливий паливно-лісопром. район СРСР. Провідне місце в г-ві республіки посідає добувна (зокрема вугільна, нафтова, газова) та лісозаготівельна пром-сть. Енергетика представлена рядом ТЕЦ та дрібними тепловими електростанціями. Республіка має значні запаси деревини (2,8 млрд. м3). Заготівлі її зосереджено в основному в бас. Вичегди, Печори та Мезені. Виробниче об'єднання Коміліспром включає понад 40 лісозаготівельних підприємств (1979). Створено деревообр., меблеву, целюлозно-паперову пром-сть (целюлозно-паперовий та лісопильно-деревообр. комбінати, меблева ф-ка в Сиктивкарі). Видобування кам'яного вугілля в Печорському вугільному басейні, нафти й газу — на родовищах Тімано-Печорської нафтогазоносної провінції. Розвивається нафто- та газопереробна пром-сть. У Сиктивкарі, Ухті, Воркуті, Інті та Железнодорожному — рем.-мех. з-ди. Виробн. буд. матеріалів (цегельні, цементний, вапновий, залізобетонних конструкцій, великопанельного домобудування з-ди та ін.). Підприємства легкої (замшевий з-д, шкіряно-взут. комбінат, валяльна та швейна ф-ки тощо) та харч. (молокозаводи, м'ясокомбінати, солеварний з-д, млинарський та м'ясні комбінати, кондитерська та макаронна фабрики) промисловості. Головні промислові центри: Сиктивкар, Ухта, Інта, Печора. В Комі АРСР — 51 радгосп та 5 державних промислово-мисливських господарств (1977). С. г. спеціалізується на молочному скотарстві. Поголів'я (тис, 1978): великої рогатої худоби — 155,3, свиней —83.6, овець і кіз — 35,0. Розводять оленів (108 тис. голів) та птицю. Землеробство гол. чин. на Пд. Зх. республіки. Вирощують кормові, картоплю, овочі, зернові (озиме жито, ячмінь, овес). За роки Рад. влади на тер. Комі АРСР створено всі види сучас. транспорту. В пн.-зх. напрямі її перетинає з-ця Мікунь — Ухта — Воркута. Проходить магістральний газопровід "Сяйво Півночі" (Вуктил — Ухта — Торжок) і нафтопровід Усинськ — Ухта — Ярославль. Осн. автошляхи: Сиктивкар — Мураші, Сиктивкар — Усть-Кулом, Сиктивкар — Желєзнодо-рожний, Ухта — Троїцько-Печорськ. Значну роль у перевезеннях вантажів відіграє водний, пасажирів — повітряний транспорт.
І. М. Семенов
Культура. До Великої Жовтн. соціалістич. революції народ комі не мав своєї писемності, серед населення було лише 25% письменних, в районах Печори — 10—12%. В 1914/15 навч. р. на тер. сучас. Комі АРСР налічувалося 316 шкіл, в основному церковнопарафіяльних, в яких навчалося 15 тис. учнів. Серед. спец. і вищих навч. закладів не було. В 1978/79 навч. р. у 629 загальноосв. школах усіх видів навчалося 192,2 тис. учнів, у 17 серед. спец. навч. закладах— 16,9 тис, у 42 профес-тех. уч-щах — 16,5 тис. учнів. У Комі АРСР — 3 вищі навч. заклади: Сиктивкарський університет імені 50-річчя СРСР, пед. ін-т у Сиктивкарі та індустріальний ін-т в Ухті. В них, а також у філіалах ленінградських лісотех. академії (Сиктивкар) і гірничого ін-ту (Воркута) налічується 13,7 тис. студентів. Працюють Комі філіал АН СРСР, Печорський н.-д. вугільний ін-т М-ва вугільної промсті СРСР, Комі філіал Всесоюз. н.-д. ін-ту природних газів, Держ. с.-г. дослідна станція та ін. наук. установи й проектно-конструкторські орг-ції. В республіці 494 масові б-ки, 568 клубних закладів, 682 кіноустановки з платним показом, 4 театри, філармонія, Ансамбль пісні і танцю Комі АРСР, 5 музеїв: худож. і краєзнавчий у Сиктивкарі, краєзнавчий у Печорі та ін. Позашкільні заклади: палаци і будинки піонерів і школярів, станції юних техніків і натуралістів, дитячо-юнацькі спорт.школи та ін. У 1978 в республіці видано 91 назву книг і брошур тиражем 902,8 тис. прим. У Комі АРСР виходить 25 газет, з них три республіканські: "Югид туй" ("Світлий шлях", комі мовою), "Красное знамя" і "Молодежь Севера", 3 журнали річним тиражем 545 тис. прим. Працює книжкове вид-во Комі АРСР. Респ. радіо й телебачення ведуть передачі по двох радіо- і одній телевізійній програмах комі й російською мовами. Телецентри — в Сиктивкарі, Воркуті та Ухті.
Література народу комі, що виникла на основі багатої й різноманітної за жанрами (казки, пісні, перекази, легенди) усної нар. творчості, розвивається з серед. 19 ст. Початок її пов'язаний з літ. діяльністю поета-демократа 1. Купатова. У 20-х рр. 20 ст. почала зароджуватися і формуватися комі рад. л-ра. Провідними жанрами в той час були поезія і драматургія. Зачинателі комі рад. л-ри — поети М. Лебедєв, В. Чисталєв, В. Литкін, поет і драматург В. Савін, драматург М. Попов. Відомі дослідження епосу народів Півночі письменника К. Жакова. В 30-х рр. з'явилися великі прозові твори — повісті Г. Федорова, І. Пистіна, П. Дороніна, романи B. Юхніна. У роки Великої Вітчизн. війни з патріотичними творами виступили поети С. Попов, І. Вавилін, драматурги М. Дьяконов, С. Єрмолін, у післявоєнні роки — прозаїки Я. Рочев, І. Із'юров, О. Лиюров, В. Ширяєв, П. Шахов. Серед сучас. письменників відомі М. Фролов, І. Торопов, Г. Юшков та ін. Комедію М. Дьяконова "Весілля з посагон" (1950) перекладено укр. мовою і поставлено на сценах укр. театрів. Україні присвятили поезії С. Попов, І. Вавилін, про дружбу народів говориться у творах В. Юхніна, І. Пистіна. В галузі літературознавства й літературної критики працюють А. Вежев, В. Латишева, А. Федорова та ін.
Природні умови краю сприяли розвитку дерев'яної архітектури. Збереглися масивні зрубні (див. Зруб) 1—2-поверхові будинки, дерев'яні (каплиця Параскеви П'ятниці в с Кривому Удорського р-ну, 18 ст.) та кам'яні (церква Стефана Пермського в Усть-Вимі, 1759) церкви. За рад. часу реконструйовано м. Сиктивкар, виникли нові міста (Воркута, Ухта, Печора, Інта та ін.). Серед споруд — муз. театр у Сиктивкарі (1968, арх. А. Турчанінов), будинок Ради Міністрів Комі АРСР у Сиктивкарі (1972, арх. В. Ширшов, Г, Ільяшенко), Палац піонерів та школярів в Ухті (70-і рр. 20 ст., архітектори П. Мурзін, М. Жижимонтов).
На тер. Комі АРСР знайдено мезолітичне знаряддя з каменю й дерева з геом. орнаментом, розмальований посуд доби неоліту, вироби з кістки епохи бронзи й раннього заліза, твори "звіриного стилю" (1-е — поч. 2-го тис. н. е.), ювелірні вироби 10—14 ст., бронзові зображення птахів і звірів та фігурки людей. Народне мист. поширене здавна і пов'язане з виготовленням предметів побуту й одягу (ткацтво, вишивка, плетіння, вироби з хутра, декоративний розпис, різьблення тощо). Професійне мист. з'явилося за рад. часу (художники В. Поляков, М. Безносов, В. Постников, П. Митюшев, C. Добряков, С. Торлопов, В. Мамченко, П. Бистрова та ін.).
В Комі АРСР поширені трудові, сімейно-побутові, ліричні пісні, частівки тощо, сольний і хоровий (2—3-голосий) спів. Муз. інструменти: 3-струнний сигудек (смичковий і щипковий); брунган — 4- та 7-струнний ударний інструмент; духові — дудки, флейти; ударні — чабанський барабан, брязкальця тощо; популярні рос. балалайка та гармонь. Профес. музика розвинулася за Рад. влади (муз. драма "Усть-Куломське повстання" А. Воронцова, 1942; "Ювілейна кантата" С. Кондратьєва, 1946; опера "Гроза над Усть-Куломом" Г. Дехтярьова, 1960; балет "Лісова людина", 1961, та оперета "Пісні до зірок", 1963, Я. Перепелиці). Серед композиторів — П. Чистальов, Б. Архімандритов, В. Савін, В. Мастениця; співаків — нар. арт. Комі АРСР В. Єсєва, засл. арт. Комі АРСР П. Осипов, Є. Орлова. В республіці працюють Комі респ. муз. те-
атр, філармонія, Ансамбль пісні і танцю Комі АРСР, муз. уч-ща (Сиктивкар, Воркута), муз. школи. В 1919 в Усть-Сисольську (тепер Сиктивкар) була організована постійна аматорська трупа — "Си-комтевчук". В 1930 поет В. Савін організував театр. курси по підготовці акторів, випускники яких склали ядро театру КІППТ (Комі інструктивний пересувний показовий театр; проіснував до 1936). У 1936 в Сиктивкарі відкрито постійний Комі драм. театр. У Воркуті працюють драм. театр (1942— 56 — муз.-драм.) і театр ляльок (з 1956). Театри ставлять п'єси рад. авторів, у т. ч. національних, рос. та укр. драматургів (О. Корнійчука, Я. Галана та ін.), п'єси зарубіжних класиків. Серед театральних діячів — нар. артисти РРФСР і Комі АРСР І. Аврамов, Г. Сидорова; пар. артисти Комі АРСР Н. Суркова, С. Ростиславіна, Г. Литкіна, Е. Попов, М. Красильников, В. Рассихаєв та інші.
Є. О. Ігушев (література).
Літ.: Очерки по истории Коми АССР, т. 1—2. Сыктывкар, 1955—62; История Коми АССР с древнейших времён до наших дней. Сыктывкар, 1978; Коми советские писатели. Сыктывкар. 1968; Пахорукова В. В. Пути и проблемы развития коми-пермяцкой прозы. Л., 1977; Дёмин В. Н. Коми поэма. Сыктывкар, 1978; История коми литературы, т. 1. Сыктывкар, 1979 [в 3-х т.]; Латышева В. А. Зарождение драматургии и театра народа коми. Сыктывкар, 1968.
