Абхазія - у складі Груз. PCP. Утворена 4.ІІІ 1921. Лежить у пн.-зх. частині Закавказзя. На Пд. Зх. омивається Чорним м. Пл. 8,6 тис. км2. Нас. 500 тис. чол. (на 1.1 1976). Поділяється на 5 районів, має 6 міст та 4 с-ща міськ. типу. Столиця - м. Сухумі.
Природа. Більша частина території Абхазії зайнята відрогами та передгір'ями Головного Кавказького хр. (Гагрський, Бзибський, Абхазький, Кодорський хребти). Максимальна вис. 4046 м, г. Дом-бай-Ульген. На Пд. Сх.- Колхід-ська низовина. Корисні копалини: кам. вугілля, буд. матеріали, барит, ртуть, поліметалеві руди. Клімат субтропічний вологий, у горах - помірно холодний. Пересічна т-ра січня на узбережжі + 4°, +7°, в горах до -2°; липня - відповідно +22°, +24° і +18°, + 16°. Річна кількість опадів на низовинах 1300-1500 мм, у горах - 2400 мм. Річки: Бзиб, Ке-ласурі, Гуміста, Кодорі - повноводні, багаті на гідроресурси. В горах - озера Ріца, Амткелі. На узбережжі і в передгір'ях переважають жовтоземи і червоноземи, в горах - бурі гірсько-лісові та гірсько-лучні грунти. Понад 55% площі республіки вкрито лісами (самшит, смерека, граб, дуб, колхідський бук, каштан, тис та ін.). Значні ділянки займають культ, насадження евкаліптів і пальм. На території А.- Ріцинський, Гу-містинський та Піцунда-Мюссерський заповідники.
Населення. Осн. населення (тис. чол., 1970, перепис): абхази (77,3), грузини (199,6). Живуть також росіяни, вірмени, греки, українці та ін. Пересічна густота населення - понад 58 чол. на 1 км2. 48% населення живе в містах (1976). Найбільші міста: Сухумі, Ткварчелі, Очамчира.
Історія. Перші відомості про предків абх. народу сягають пізнього періоду бронзового віку. В серед. 1-го тис. до н. е. А. була частиною Колхіди. В кін. 2-1-й половині 1 ст. до н. е. А. підлягала Понтійському царству, з 65 до н. е.- Риму. В 4 ст. в Зх. Грузії утворилося Лазьке царство, до складу якого ввійшла й А. Протягом 4- 6 ст. Візантія підкорила всю А. В 6 ст. тут склалися феод, відносини. До 8 ст. в основному консолідувалась абх. народність. У 80-х рр. 8 ст. землі Зх. Грузії об'єднані в Абх. царство. З 16 ст. А.- в залежності від Туреччини, що призвело до її екон. і культ. занепаду. В 1810 А. була приєднана до Росії. Це позитивно позначилося на розвитку її економіки й культури. В 1902-03 в А. виникли перші с.-д. орг-ції. Під час революції 1905-07 в А. широко розгорнувся революційний рух. Трудящі А. палко вітали перемогу Великої Жовтн. соціалістич. революції, але в А., як і в усій Грузії, владу захопили меншовики. Внаслідок збройного повстання трудящих у квітні 1918 в А. проголошено Рад. владу. В травні 1918 з допомогою англ. інтервентів владу знову захопили меншовики. В лютому - березні 1921 трудящі А. підняли збройне повстання, підтримане Червоною Армією. 4.III 1921 в А. встановлено Рад. владу. 16.XII 1921 А. як Соціалістична Рад. Республіка ввійшла на договірних засадах до Груз. PCP, а в її складі 13.ХІІ 1922 - до ЗСФРР. ЗО.ХІІ 1922 як частина Груз. PCP у складі ЗСФРР ввійшла до Союзу PCP. В лютому 1931 А. ввійшла до Груз. PCP на правах авт. республіки. За роки Рад. влади в А. було проведено соціалістичну індустріалізацію і колективізацію с. г., відбулася культурна революція. В результаті побудови соціалізму в Радянському Союзі абхаз. народ консолідувався в соціалістичну націю. Трудящі А. під час Великої Вітчизн. війни виявили мужність і героїзм на фронті і в тилу. 22 вихідцям з А. присвоєно звання Героя Рад. Союзу. Багато представників А. билися проти фашистів на тер. УРСР. За роки останніх п'ятирічок економіка і культура А. успішно розвиваються. А. нагороджено орденами Леніна (1935), Жовтневої Революції (1969), Дружби народів (1972).
Г. О. Дзідзарія.
Народне господарство. А.- один з провідних районів країни щодо розвитку субтропічного рослинництва, тютюнництва. Важливе значення мають харчова та паливно-енергетична пром-сть, а також курортне г-во і туризм. Пром-сть А створено в основному за роки Рад. влади. В 1975 валова продукція пром-сті А. зросла проти 1940 в 8,8 раза. Питома вага А. в пром вироби. Груз. PCP становить 6%. Енергетика базується на енергії Ткварчельської ДРЕС та Сухумської ГЕС. На А. припадає більш як третина видобутку кам. вугілля Груз. PCP (1975-755 тис. m). Провідна галузь пром-сті - харчова, зокрема чайна, тютюнова, а також виноробна, рибна, ефіро олійна, консервна. Шкіряно-взут. комбінат, швейне виробн., дерево-обр. пром-сть, окремі підприємства маш.-буд. і хім. пром-сті, виробн. буд. матеріалів. Осн. пром. центри: Сухумі, Ткварчелі, Гагра, Очамчира.
С. г. спеціалізується на вирощуванні чаю, тютюну, тунгу, цитрусових, ефіроолійних культур; розвинуті виноградарство та плодівництво, в т. ч. субтропічне. В 1975 в А. було 38 радгоспів і 103 колгоспи, включаючи риболовецькі. Посівна площа становила 42,3 тис. га, під чайними плантаціями - 15,0 тис. га. В 1975 зібрано 6,7 тис. m тютюну, 31, 1 тис. m цитрусових. Вирощують також зернові та овоче-баштанні культури.
Тваринництво молочного і м'ясо-молочного напрямів. Поголів'я (тис. , 1.І 1975): великої рогатої худоби - 148,7, свиней - 75,2, овець і кіз - 28,3. Розвинуті птахівництво, шовківництво та рибальство. Територію А. перетинають з-ця Самтредіа - Армавір (вітка Очамчира- Ткварчелі) та автомоб. шляхи. Через Клухорський перевал проходить Військово-Сухумська дорога. Гол. мор. порт - Сухумі. Найзначніші кліматичні курорти: Сухумі, Гагра, Гудаута, Новий Афон, Піцунда. Е. Д. Кобахідзе.
Культура. В 1975/76 навч. р. в загальноосв. школах усіх видів було 103,1 тис. учнів; у серед., спец. навч. закладах - 2,9 тис. учнів; в Інституті субтропічного г-ва та Пед. ін-ті ім. О. М. Горького - 6,2 тис. студентів. У Сухумі працюють Абх. ін-т мови, л-ри та історії ім. Д. Й. Гуліа АН Груз. PCP, Ін-т експериментальної патології і терапії АМН СРСР, Абх. філіал НДІ курортології та фізіотерапії М-ва охорони здоров'я Груз. PCP, Сухумський бот. сад АН Груз. PCP, філіал Всесоюзного ін-ту чаю і субтропічних культур та ін. У 1975 в А. працювало 346 масових б-к, 238 клубних закладів, 169 кіноустановок. Музеї: Абх. держ. краєзнавчий музей, Будинок-музей Д. Й. Гуліа (Сухумі), музей абх. зброї (Гагра) та ін. Виходять 3 республіканські газети - "Апсни капш" ("Червона Абхазія") абх. мовою, "Сабчота Абха-зети" ("Радянська Абхазія") груз мовою та "Советская Абхазия" - загальним разовим тиражем 85 тис. примірників, два журнали абх. мовою. Респ. радіо веде передачі абх., груз. та рос. мовами; ретранслюються радіо- й телепрограми з Москви, Тбілісі. Абх. худож. л-ра розвивалася на основі усної нар. творчості. Основоположник абх. худож. л-ри - Д. Гуліа Значну роль у її розвитку відіграли С. Чанба, І Когоніа. Розквіту абх. л-ра досягла за роки Радянської влади. Відомі письменники: К. Агумаа, Б. Шинкуба, І. Гарба, І. Папаскірі, О. Джонуа, М. Квіцініа, Ш. Цвіжба, О Гогуа, Д. Аху-ба та ін. Абх мовою перекладено, зокрема, твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Корнійчука, П. Тичини, М. Рильського, О. Гончара та ін.; укр мовою - твори Д. Гуліа, Б. Шинкуби, Т. Тарби, Ш. Цвіжби. M Квіцініа та ін. На тер. А. збереглися поховальні споруди - дольмени епохи бронзи, руїни античних - давньогрецьких і римських будівель (міст Діоскурії - Себастополіса, Анакопії та ін.), пам'ятки культової архітектури часів Візантії (6- 8 ст.) - одноапсидна базиліка в Новому Афоні. Серед абх і груз. середньовічних пам'яток - купольні базиліки в Мокві та Лихни. хрестовокупольні храми в Дранді, Агу-Бедіа (10 ст.), палац у Медіа га Беслетський міст (11-12 ст.). Період феод, роздробленості (14- 16 ст.) і тур залежності (16 - поч. 19 ст.) характеризується створенням переважно фортець і замків. Після приєднання А. до Росії зростають міста За рад. часу споруджено ряд визначних адм. і громад, будівель, розгорнулося широке житл. і курортне будівництво в Сухумі, Новому Афоні, Гагрі, Піцунді та ін.
З часів неоліту і бронзи збереглися статуетки людей і тварин, орнаментована кераміка, бронзові вироби. Відомі мініатюри початку 14 ст., фрески 14-16 ст. У становленні сучасного образотворчого мистецтва важливу роль відіграла Сухумська худож. школа, що відкрилася 1918. Першим професіональним художником був А. Шервашидзе (Чачба). Серед митців відомі: живописці - І. Цомая, Н. Табукашвілі; графіки - Ч. Кукуладзе, В. Месхі; скульптори - М. Ешба, Б. Гогоберідзе. Здавна розвинуте декоративно-ужиткове мистецтво (ткацтво, різьблення на дереві, карбування тощо). Нар. пісні А.- багатоголосі (культові, трудові, мисливські, історичні). Муз. інструменти - аюмаа (тип арфи), ахимаа (вид цитри), ачарпан (вид флейти). За Рад. влади в А. розвивається профес. музика. В А. є філармонія, Держ. ансамбль пісні і танцю, хорова капела, симфонічний оркестр, будинок нар. творчості з єдиним у світі хором столітніх нар. співаків. Після встановлення в А. Рад. влади (1921) почала працювати театр, трупа (керував поет Д. Гуліа). В 1930 створено Абх. нац. театр (з 1967 - Держ. драм, театр ім. С. Я. Чанби). В А. не раз гастролювали укр. муз. та естрадні колективи, на Україні - Держ. хорова капела Абхазії, естрадна група під керуванням В. Габашелі, а також Держ. драм, театр ім. С. Я. Чанби.
Літ.: Абхазская АССР в братской семье советских народов. Сухуми, 1972; Очерки истории Абхазской АССР, ч. 1-2, Сухуми, 1960-64; Советский Союз. Грузия. М., 1967; Пачулия В. П. Абхазия. Сухуми, 1976; Бгажба X. С. [та ін.]. Очерки истории абхазской литературы. Сухуми, 1974; Малия Е. М. Народное изобразительное искусство абхазов. Тбилиси, 1970.
