—у складі РРФСР. Розташована в основному на лівобережжі Волги. Утворена 4.XI 1920 як автономна область, перетворена на АРСР 5.ХІІ 1936. Поділяється на 14 районів, має 4 міста та 17 с-щ міськ. типу. Природа. Більша частина території республіки рівнинна, розчленована долинами рік, ярами, балками та злегка погорбована (Вятський Увал, до 275 м). На Зх. лежить Марійська низовина. Корисні копалини: вапняки, доломіти, гіпс, кварцові піски, торф. Клімат помірно континентальний. Пересічна т-ра січня—13°, липня +19°. Опадів 450—500 мм на рік. Найбільша ріка — Волга та її притоки Ветлуга, Рутка, Велика Кокшага і Мала Кокшага, Ілеть. Багато озер. Грунти переважно дерново-підзолисті, є болотні та сірі лісові. Під лісом (сосна, ялина, береза, дуб) — бл. 50% тер. республіки. Населення. Корінне населення - марійці (299 тис. чол., 1970, перепис). Живуть також росіяни, татари, чуваші, українці та ін. Пересічна густота нас.— понад 30 чол. на 1 км2 (1980). Міське населення становить 53% (1980). Найбільші міста: Йошкар-Ола, Волзьк. Історія. Тер. Мар. АРСР заселено з часів пізнього палеоліту. В 5—10 ст. відбувалося формування давньомар. народності. В 10—12 ст. марійці перебували під екон. і культур. впливом Булгарії. З 30-х рр. 13 ст. вони потрапили під монголо-тат. іго. З 15 ст. приволзь-кі марійці входили до Казанського ханства, поветлузькі — до пн.-сх. рос. князівств. У 1551— 52 марійці увійшли до складу Рос. д-ви. Це сприяло розвиткові продуктивних сил у краї, посиленню впливу рос. культури. Марійці брали участь у сел. війнах під проводом І. І. Болотникова, С. Т. Разіна, О. І. Пугачова. З кінця 18 ст. почали виникати окремі підприємства, де застосовувалася вільнонаймана праця (1913 їх налічувалося 47). Перший марксистський гурток створено 1899 в Юріно. У 1905 в ряді міст виникли с.-д. гуртки. Мар. трудящі брали участь у революції 1905—07. Рад. владу в Паревококшайську (тепер м. Йошкар-Ола) встановлено 23.XII 1917 (5.І 1918), до серед. 1918 вона перемогла повсюдно. В листопаді 1920 було створено авт. область мар. народу. З 1929 вона входила до складу Нижегородського (з 1932 — Горьковського) краю. 5.XII 1936 Мар. а. о. було перетворено на Мар. АРСР у складі РРФСР. За роки довоєнних п'ятирічок край з відсталого району Росії при підтримці братніх народів СРСР перетворився на індустр.-агр. республіку. Мар. народ консолідувався в соціалістич. націю. За героїзм, виявлений на фронтах Великої Вітчизн. війни 1941—45, понад 14 тис. воїнів — вихідців з Мар. АРСР нагороджено орденами і медалями, 44 чол. удостоєно звання Героя Рад. Союзу. За успіхи в розвитку нар. г-ва Мар. АРСР нагороджено орденами Леніна (1965), Жовтневої Революції (1970), Дружби народів (1972). Народне господарство. Провідна галузь пром-сті — машинобу дування і металообробка — створена за роки Рад. влади. Підприємства цієї галузі розміщені в Йошкар-Олі та Волзьку (з-ди: "Електроавтоматика", інструментальний, торговельного машинобудування, напівпровідникових приладів, "Контакт", лісового машинобудування та ін.). На місц. лісових ресурсах розвивається лісова пром-сть (переважно у зх. районах республіки) і переробка деревини: у Волзьку та поблизу нього — целюлозно-паперовий, деревообр. комбінати та гідролізно-дріжджовий з-д. Мар. АРСР — значний виготовлювач штучної шкіри (Йошкар-Ола). Підприємства буд. індустрії (склоробний, стінових матеріалів, великопанельного домобудування, залізобетонних виробів, асфальтобетонні, керамзитобетонних виробів та ін.). Розвивається харч. (м'ясокомбінати, хлібокомбінати, молочні, маслосироробні, овочесушильні з-ди, кондитерська ф-ка та ін.) та легка пром-сть (виробн. трикотажу, швейних та шкіргалантерейних виробів). Діє вітамінний завод. Гол. пром. центри: Йошкар-Ола, Волзьк.
У с. г. провідне місце належить тваринництву мол.-м'ясного напряму. Поголів'я (тис, 1980): великої рогатої худоби — 308,5, свиней — 299,8, овець і кіз — 184,5. У 1978 було понад 150 тваринницьких комплексів. Розвивається птахівництво та хутрове звірівництво. Вирощують зернові (жито, гречку, овес, пшеницю, зернобобові), технічні (льон-довгунець), картоплю та овочеві культури. Значні площі — під кормовими культурами. Гол. з-ця — Зелений Діл — Табашино. Судноплавство по Волзі та Ветлузі. Гол. вузол автошляхів— Йошкар-Ола. Через Йошкар-Олу проходять авіалінії союзного значення.
І. Ф. Васильєв.
Культура. До Великої Жовтн. соціалістич. революції серед марійського населення було 16% письменних чоловіків і 2% жінок. На території нинішньої Мар. АРСР функціонували переважно поч. школи, кілька серед шкіл; вищих і серед. спец. навч. закладів не було. В 1979/80 навч. р. у Мар. АРСР налічувалося 477 загально-осв. шкіл (113,5 тис. учнів); 13 серед. спец. навч. закладів (12,4 тис. учнів); 33 профес.-тех. уч-ща (19,4 тис. учнів); 3 вищі навч. заклади — Марійський університет, Мар. політех. ін-т ім. О. М. Горького та Мар. пед. ін-т ім. Н. К. Крупської, усі — в Йошкар-Олі (16,8 тис. студентів). У республіці працюють Мар. н.-д. ін-т мови, л-ри, історії та економіки (в Йошкар-Олі), Мар. філіал Всесоюзного н.-д. інституту целюлозно-паперової промисловості (Волзьк), Мар. с.-г. дослідна станція. В Мар. АРСР — 395 масових бібліотек (фонд — 5,6 млн. одиниць зберігання), 503 клубні заклади, 573 кінотеатри і кіноустановки з платним показом, 4 театри, філармонія, 5 музеїв (Мар. респ. краєзнавчий в Йошкар-Олі, Горномарійський районний краєзнавчий музей у Козьмодем'янську та ін.). В Йошкар-Олі працює Марійське книжкове вид-во (в 1977 тираж книг і брошур — 863,1 тис. примірників). Виходить 5 журналів річним тиражем 1437 тис. прим., 41 газета річним тиражем 45 212 тис. прим. Респ. газети: "Марийская правда", "Марій комуна" ("Марійська комуна", мар. мовою), "Молодой коммунист", "Ямде лій" ("Будь напоготові", мар. мовою); журнали: "Ончико" ("Уперед", мар. мовою), "Пачемиш" ("Оса", мар. мовою), "Политическая агитация" (мар. і рос. мовами). Респ. радіомовлення веде передачі мар. та рос. мовами. Респ. телебачення. Телецентр — в Йошкар-Олі. Мар. народ висловлював свої почуття і думи в усній поетичній творчості — переказах, казках, піснях. Перші поетичні твори мар. мовою (оди, кантати) написані у 18 ст. учням" Казанської семінарії під керівництвом викладача українця В. Пуцека-Григоровича. В 1775 він склав першу мар. граматику. Художня л-ра мар. мовою виникла в період піднесення нац.-визвольного руху під час революції 1905—07. В ці роки почали літ. діяльність основоположники національної літератури С. Чавайн, Г. Мікай, М. Мухін. Дещо пізніше з'явилися твори В. Саві, О. Тиниша, А. Конакова. Розквіт мар. л-ри почався після Великої Жовтн. соціалістич. революції (письменники М. Шкетан, О. Шабдар, Я. Ялкайн, Олик Іпай, Йиван Кирля). У 30-х рр. виступили Н. Лекайн, С. Ніколаев, Д. Орай. Під час Великої Вітчизняної війни з'явилися твори М. Казакова. С. Вишневського, М. Майна, Г. Матюковського та ін. У повоєнні роки в л-рі активно працювали А. Мічурін-Азмекей, М. Арбан, В. Іванов, М. Рибаков та ін. Серед сучас. мар. письменників відомі: В. Косоротов, В. Колумб, А. Юзикайн, К. Васін, В. Сапаєв, М. Якимов, А. Волков, К. Коршунов та ін. В літературознавстві й критиці працюють А. Асаєв, К. Васін, М. Георгіна, В. Столяров, С. Еман та ін. Укр. народові присвятили свої твори В. Саві ("Буковинські нариси"), Олик Іпай (вірш"Ой, Дніпро"), М. Казаков ("Тарас Шевченко"), Г. Ма-тюковський (поема "Над Дніпром"), К. Бєляєв (повість "Вогненна буря"). Мар. мовою видано твори Т. Шевченка, 1. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, О- Корнійчука, О. Гончара та ін., збірки української поезії та прози ("Возз'єднання", "Квітуча Україна"; обидві — 1954). На сцені мар. театрів ставляться п'єси І. Карпенка-Карого, І. Франка, О. Корнійчука. Відділення Спілки письменників СРСР з 1934. Найпоширенішим нар. житлом марійців була зрубна (див. Зруб) хата з П-подібним у плані подвір'ям і критими воротами. В 2-й пол. 16 ст. зародилися міста — Паревококшайськ, Козьмодем'янськ. Збереглися зразки рос. кам. буд-ва: церква з шатровою дзвіницею в с. Єжове (1647), Вознесенська церква в Йошкар-Олі (1756). За рад. часу міста забудовують за ген. планами. Серед споруд: адм. будинок (тепер ун-т; 1936), Марійський драм. театр ім. М. Шкетана (1960), будинки обкому КПРС та респ. Ради Міністрів (1971, арх. С. Клейменов), Політ. освіти (1978, арх. В. Сумцев і Ф. Ташієв), усі — в Йошкар-Олі. В 1941 створено Мар. відділення Спілки архітекторів СРСР. В Юрінському р-ні знайдено примітивні зображен
ня тварин з глини й каменю (серед. 2-го тис. до н. е.), з часів бронзи з'являються металеві прикраси. Здавна розвиваються різні види декор.-ужиткового мистецтва: різьблення на дереві, вишивання, ткацтво, виготовлення металевих прикрас тощо. За радянського часу розвинулося профес. мист. В серед. 20-х рр. рос. художники В. Тимофєєв та П. Радімов. місцеві — О. Григор'єв, К. Єгоров та Є. Атлашкіна заклали основи сучас. образотворчого мистецтва. У Козьмо-дем'янську було створено Держ. вільні худож. майстерні (1920— 23), в Йошкар-Олі — філіал АХРР (1926), т-во "Марій художник" (1940), Спілку художників (1968). Під час Великої Вітчизн. війни тут працювали живописці Б. Осипов та І. Пландін, у повоєнний час — художники 1. Мамаєв, 3. Лаврентьєв, С. Подмарьов. О. Зарубін, Б. Пушков; скульптори Ф. Шабердін, В. Козьмін; графіки Л. Аказєєв, І. Михайлін та ін. До Великої Жовтн. соціалістич. революції муз. культура народу марі представлена тільки нар.-пісенною творчістю. Пісні одноголосі, засн. на пентатоніці, часто трапляється змінний метр. Танцям властиві чіткий ритм і постійний розмір. Муз. інструменти: кусле (гусл, шувир (волинка), ту мир (барабан), шіялтиш (сопілка), ковиж (2-струнна скрипка), шупгпик (свисток). Основоположник профес. музики І. Палантай (Ключников) — автор пісень і хорів, хорових обробок. Серед композиторів: А. Іскандаров, Н. Сі-душкін, Я. Ешпай, Л. Сахаров, К. Гейст, К. Смирнов, Е. Сапаєв, В. Купріянов; виконавців: диригенти — засл. діячі мист. РРФСР А. Іскандаров та Н. Сідушкін, засл. діяч мист. Мар. АРСР Л. Тайгільдін; співачка нар. арт. Мар. АРСР В. Смирнова; інструменталіст нар. арт. Мар. АРСР П. Тойдемар; виконавиця нар. танців засл. арт. РРФСР та нар. арт. Мар. АРСР Н. Дружиніна. В республіці працюють Муз. театр (з 1968), Хорове т-во (з 1958), філармонія (з 1939), Мар. ансамбль пісні і танцю (з 1939), муз. уч-ще (з 1968), мережа муз. шкіл. Мар. відділення Спілки композиторів РРФСР— з 1940. Елементи театр. мистецтва народу марі існували в нар. обрядах і видовищах, які відбувалися під час свят. В 1910 було здійснено виставу "Суд" за п'єсою першого мар. драматурга М. Микая. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції виникли численні самодіяльні драм. гуртки. В 1919 на основі цих гуртків створено Пересувний театр народу марі (Йошкар-Ола). В 1927 в Йошкар-Олі відкрито мар. студію муз.-драм. мистецтва, яка відіграла важливу роль у становленні профес. театру. В 1920 створено Мар. держ. театр (з 1948 — імені М. Шкетана), в репертуарі якого — п'єси мар. письменників (С. Ніколаєва, М. Арбана, С. Чавайна, М. Шкетана та ін.), рос. рад. авторів ("Молода гвардія" за О. Фадєєвим), твори рос. (О. Островського, Л. Толстого, М. Гоголя), укр. ("Безталанна" І. Карпенка-Карого) та зарубіжної (У. Шекспіра) класики. Значний внесок у розвиток театр. мист. Мар. АРСР зробили режисери М. Календер, Г. Іоселіані, засл. арт. УРСР М. Станіславський. Серед діячів театру — нар. артисти Мар. АРСР Т. Григор'єв, Г. Пушкін, О. Страусова, А. Тихонова, І. Рессигін, засл. діяч мист. Мар. АРСР І. Ємельянов та ін. В Йошкар-Олі працюють також Респ. рос. драм. театр (засн. 1939) і Театр ляльок (засн. 1942).К. К. Васін (література).
Літ.: Очерки истории Марийской АССР (с древнейших времен до Великой Октябрьской социалистической революции). Йошкар-Ола, 1965; Очерки истории Марийской АССР (1917 — 1960 гг.). Йошкар-Ола, 1960; Археология и этнография Марийского края, в. 1. Йошкар-Ола. 1976: Очерки истории Марийской организации КПСС. Йошкар-Ола, 1968: Экономика и культура Марийской АССР. Цифры, факты, Йошкар-Ола, 1973; 200 лет марийской письменности. Йошкар-Ола, 1977; Очерки истории марийской литературы, ч. 1—2. Йошкар-Ола, 1960—63; Акцорин В. А. Марийская народная драма. Йошкар-Ола. 1976; Товаров-Кошкин Б. Ф., Червонная С. М. Художники Марийской АССР. Йошкар-Ола, 1978; Георгина М. Марийский драматический театр. Страницы истории 1917 — 1978. Йошкар-Ола 1979.
