Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow кану-карб arrow КАРАКАЛПАЦЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

КАРАКАЛПАЦЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Каракалпакія — в складі Узб. РСР (з 5.XII 1936). Утворена 20.III 1932. Розташована на Пн. Зх. Узбекистану. На Пн. омивається Аральським м. В республіці — 14 районів, 9 міст, 13 с-щ міськ. типу.

Природа. Зх. частину К. займає плато Устюрт з окремими підвищеннями (увал Карабаур, 292 м, та ін.) і замкненими зниженнями (сор Барсакельмес, западина Ассаке-Аудан). До Аральського м. плато обривається крутим уступом (чинком). У центр, частині — дельта Амудар'ї, на Сх. від неї — Туранська низовина, зайнята пустелею Кизилкум. Переважають пасмові й барханні піски, місцями — окремі гірські масиви (Султан-Увайс з найвищою вершиною К.— г. Ащитау 473 м). Корисні копалини: кам. і глауберова солі, буд. матеріали, нафта, газ. Клімат різко континентальний, з сухим жарким літом і холодною безсніжною зимою. Пересічна т-ра січня від —4,9° на Пд. до —7,6° на Пн., липня — відповідно +28, + 26°. Опадів бл. 110 мм на рік. У межах республіки — нижня течія Амудар'ї. Інших річок немає. Переважають піщані сіроземи, сіроземно-лучні та сіро-бурі грунти, такири, солончаки. В пустелі — розріджена трав'янисто-чагарникова рослинність (осока, полин, джузгун, саксаул), у дельті Амудар'ї — тугайна (тополя-туранга, тамарикс, очерет та ін.).

Населення Корінне населення — каракалпаки. Живуть також узбеки, казахи, туркмени, росіяни, корейці, татари, українці та ін. Пересічна густота населення —понад 5 чол. на 1 км2 (1979). Міське населення становить 42% (1979). Найбільші міста: Нукус, Ход-жейлі, Беруні.

Історія. Тер. К. заселялася з епохи раннього палеоліту. Формування каракалп. народу пов'язане з багатьма племенами, які жили в пониззі Сирдар'ї, і в основному закінчилося в 16—17 ст. Більша частина каракалпаків, що залежала від казах. ханів Молодшого жузу (орди), 1734 і 1742 зверталася до царського уряду з проханням про прийняття їх у рос. підданство. Рос. уряд задовольнив їхнє прохання, що викликало напад на них казах. хана (1743). В результаті цього каракалпаки до 2-ї пол. 18 ст. змушені були переселитися на Жанадар'ю — зх. притоку дельти Сирдар'ї. З кін. 18 ст. почалося

завоювання каракалпаків хівинськими ханами, яке завершилося підкоренням і переселенням їх у дельту Амудар'ї. Трудящі К. не раз виступали проти гніту хівинських ханів, за приєднання до Росії (1827, 1855—56, 1858—59). З великою симпатією до трудящих каракалпаків ставився Т. Шевченко, який 1848—49 був на Косаралі в експедиції для дослідження і опису берегів Аральського м. В1873 тер К. на правому березі Амудар'ї відійшла до Росії. Лівобережжя залишилося у складі Хівинського ханства. Приєднання до Росії, незважаючи на колоніальний гніт царизму, мало прогресивне значення для каракалп. народу. Каракалпаки брали участь у революц. виступах 1905—07 і в Середньоазіатському повстанні 1916. Перші більшовицькі орг-ції виникли на поч. 1917 в Петроалександровську (тепер м. Турткуль). До кін. грудня 1917 встановлено Рад. владу в правобережній К. У квітні 1918 вона увійшла до складу Туркестанської АРСР. У період громадян. війни 1918—20 трудящі К. боролися проти басмацтва. У квітні 1920 лівобережну К. було включено до створеної Хорезмської народної радянської республіки. В ході національно-державного розмежування радянських республік Середньої Азії створено Каракалп. а. о., що увійшла до складу Каз. АРСР, а з 20. VII 1930 — до РРФСР. 20.ІІІ 1932 авт. область перетворено на Каракалп. АРСР, включену 1936 до складу Узб. РСР. За роки Рад. влади каракалпаки здійснили перехід до соціалізму, минувши капіталістичну стадію розвитку. Під час Великої Вітчизн. війни 1941—45 за героїзм, виявлений на фронті і в тилу, тисячі каракалпаків нагороджено орденами й медалями, 16 удостоєно звання Героя Рад. Союзу. В післявоєнні роки каракалп. народ консолідувався у соціалістичну націю. К. нагороджено орденами Леніна (1959), Дружби народів (1972 Жовтневої Революції (1974).

І. Косимбетов.

Народне господарство К. спеціалізується гол. чин. на переробці бавовни, риби і продукції тваринництва, виробн. буд. матеріалів. Провідна галузь пром-сті — бавовно-очисна. Є олійницькі підприємства по переробці бавовняного насіння. В 1978 виловлено понад 4 тис. т. риби; найбільше підприємство рибної пром-сті— Муйнакський рибоконсервний комбінат. Розвинуті м'ясна та маслоробна галузь. Пром-сть буд. матеріалів представлена виробн. залізобетонних конструкцій, вапна, мармуру; є домобудівний комбінат. Підприємства по ремонту автомобілів, суден, с.-г., дорожньої техніки та ін. Основа енерг. г-ва — Тахіаташська ДРЕС. Пром. підприємства розміщені в основному в Нукусі, Тахіаташі, Ходжейлі, Чимбаї, Беруні, Кунграді. В 1979 в К. було 46 колгоспів, у т. ч. 5 риболовецьких, і 99 радгоспів. Посівна площа — 280,4 тис. га, в т. ч. під бавовником — 130,3 тис. га (1978). Вирощують також рис, люцерну, баштанні та овочеві культури; є сади, виноградники. Землеробство поливне; найбільші канали: ім. В. І Леніна, Кизкеткен, Пахтаарна. Гол. галузі тваринництва — м'ясо-мол. скотарство та вівчарство, зокрема каракульське. Поголів'я (тис, 1979): овець і кіз — 634,4, великої рогатої худоби — 308,6, свиней — 8,9. Розвинуті шовківництво, звірівництво (переважно ондатра). Тер. К. проходить з-ця, що сполучає Середню Азію з центр. районами країни. Автомоб. шляхів з твердим покриттям — 6л. 1200 км. Судноплавство по Амудар'ї і Аральському м. Розвинуте повітр. сполучення. Газопроводи Бухара — Урал і Середня Азія — Центр.

Б. Ісмаїлов.

Культура. Напередодні Великої Жовтн. соціалістич. революції письменних серед каракалпаків налічувалося 0,2%. Не було жодної світської школи з каракалп. мовою викладання. Тепер у Каракалп. АРСР кожний третій житель учиться В 1978/79 навч. р. у республіці налічувалося 655 загально-осв. шкіл усіх видів (236,5 тис. учнів), 21 серед. спец. навч. заклад (понад 15 тис. учнів), 29 профес.-тех уч-щ (понад 6 тис. учнів). У Нукуському університеті імені Т. Г Шевченка навчалося понад 5 тис. студентів. У республіці працюють Каракалпацький філіал Академії наук Узбецької РСР, н.-д. ін-т історії, мови й л-ри ім. Н. Давкараєва, Комплексний ін-т природничих наук з Ботанічним садом, Чимбайський ін-т землеробства, філіали всесоюзного і узб. н.-д. ін-тів пед. наук, судової експертизи, а також рису, тваринництва та ін. Функціонують 478 масових б-к (фонд— 3,1 млн. одиниць зберігання), 270 клубних закладів, 290 кіноустановок, 2 театри, філармонія. Крім того, в республіці діють 12 народних театрів, республіканський історико-краєзнавчий музей, Музей мистецтв Каракалп. АРСР, Каракалп. філіал кіностудії "Узкінохрсніка". Виходять респ. газети — "Совєт Каракалпакстани" ("Радянська Каракалпакія"), "Советская Каракалпакия", "Жас ленінші" ("Юний ленінець"), "Жеткіншек" ("Зміна"), журн. "Емудер'я" ("Амудар'я"), всі — каракалп. мовою. Респ. радіо й телебачення (з 1965) ведуть передачі каракалп., узб., туркм. і рос. мовами по трьох радіо- й телепрограмах (каракалпацькій, ташкентській і центральній). Телецентр — у Нукусі.

Каракалпацька л-ра розвивалася на основі усної нар. творчості. Кращі її зразки — богатирська поема "Коблан", один з найстаріших варіантів епосу "Алпамиш" та епічний твір "Кирк-киз" ("Сорок дівчат"). Відомий поет 18 ст.— Жієн Жирау. Поети 19 ст. Кунходжа, Ажиніяз, Бердах відображали у своїх творах тяжке життя каракалпаків. Л-ра К. розквітла тільки після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції. Зачинателями каракалп. рад. л-ри були А. Мусаєв, С. Мажитов, А. Дабилов, С. Нурумбетов. У кін. 20-х рр. 20 ст. з'явилися твори драматургії й худож. прози (А. Утепов, Н. Давкараєв, А. Бегімов, М. Дарібаєв, У. Аііжанов). Сучасна л-ра збагатилася творами Ж. Аймурзаева, К. Султанова, X. Сеїтова, У. Ходжаніязова, Т. Каїпбергенова. Б. Кайпназарова, І. Юсупова.Т. Жумамуратова.

Літературознавство в К. почало розвиватися лише за рад. часу. Активно працюють у цій галузі К. Аїмбетов, І. Сагітов, М. Нурмухамедов, С. Ахметов, Г. Єсемуратов та ін. В К. перекладено твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, В. Василев-ської. В 1954 вийшла зб. творів укр. письменників "Свято дружби". Україні присвятили свої твори Ж. Аймурзаєв, Ж. Ташенов, С. Нурумбетов.

Від 2-ї пол. 18 ст. на тер. К. збереглися залишки численних іригаційних споруд, руїни будинків та садиб (садиба Орунбай-Кала). Нар. житло каракалпаків — юрта і глинобитний будинок або комишева мазанка. Є пам'ятки елліністичного Хорезма: Топрак-Кала, Гяур-Кала та ін. За роки Рад. влади виросли нові міста (Нукус, Беруні та ін.) і с-ща.

Найдавніші пам'ятки мист. належать до 4 ст. до н. е. (дрібна пластика й кераміка з розкопок у Кават-Кала). Здавна розвинуті різьблення на дереві з інкрустацією слоновою кісткою, тиснення на шкірі, килимарство, ткацтво, вишивка, ювелірна справа. З 30-х рр. 20 ст. розвивається станкове образотворче мист. (скульптори Дж. Куттимуратов, Д. Туреніязов; живописці Ж. Беканов, Б. Серекєєв; графіки К. Бердимуратов, К. Нажимов та ін.).Каракалп. нар. пісні в основному діатонічні, в мелодиці використовуються гліссандо, форшлаги та ін. прикраси. Муз. інструменти: струнні — дутар (щипковий), ко-буз, гиржак (смичкові); духові (дерев'яні) — баламан (типу сопілки), най і сурнай (рід флейти); ударні — деп (бубон), у жінок — шинкобуз. Профес. муз. культура розвинулася після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Серед композиторів — А. Халімов, А. Султанов, Ф. Назаров, Ж. Шамуратов, М. Насімов, Н. Махаматдінов, К. Абдуллаєв та ін. Розвиткові нац. муз. культури сприяли нар. арт. СРСР А. Шамуратова, нар. арт. Узб. РСР Г. Ширазієва, засл. арт. Каракалп. АРСР І. Рафікова та ін. В республіці працюють Філармонія ім. Бердаха (з 1946), оркестр нар. інструментів (з 1968), ансамбль пісні і танцю "Айкулаш", муз.-хореографічне уч-ще в Нукусі (засн. 1960). Елементи театр. мист. були в обрядах каракалп. народу, у виконавській творчості нар. майстрів (бахсів та жирау). В 1925 з ініціативи педагога 3. Касимова при Турткульському пед. технікумі створено першу театр, трупу "Танг нури" ("Ранкова зірка"; з 1928 — театр з цією назвою). В 1930 на основі цього колективу в м. Турткулі створено Каракалп. театр драми і комедії (з 1939 — ім. К. С. Станіславського, 1942 переведений в Нукус). В його репертуарі — твори нац. драматургів (Н. Давкараєва, Дж. Аймурзаєва, С. Ходжаніязова), зарубіж. та укр. класики (Мольєра, Шекспіра. Франка), рад. драматургів (К. Симонова). В 1978 в Нукусі відкрито Театр юного глядача. Серед театр. діячів — нар. арт. СРСР А. Шамуратова, нар. арт. Узб. РСР і Каракалп. АРСР Ю. Мамутов, С. Авезова, О. Давлетова та ін.

Ж. Наримбетов (освіта).

Літ.: История Каракалпакской АССР, т. 1—2. Ташкент, 1974; Каракалпакия. В кн.: Советский Союз. Узбекистан. М., 1967: Каракалпакия в период победы социализма и коммунистического строительства. Ташкент, 1969; Утеев Л. У. Узбекская ССР. Ташкент, 1972; В братской семье народов СССР. Нукус, 1978; Нарымбетов Ж. Каракалпакский роман. Ташкент, 1974; Нурмухамедов М. К. Каракалпакская поэзия. Ташкент, 1977; Алланазаров Т. Каракалпакский советский

театр. Ташкент, 1966.

Каракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКаракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКаракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКаракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКаракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКаракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Каракалпацька автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази