Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РЕЧОВІ ПРАВА
   

РЕЧОВІ ПРАВА

— вид майнових прав, які оформляють та закріплюють належність речей (матеріальних об'єктів цив. обігу) суб'єктам цив. правовідносин. Відображають статику майн. правовідносин і цим відрізняються від зобов'язальних прав, які оформляють перехід речей від одних суб'єктів до інших, тобто опосередковують динаміку майн. правовідносин. Р. п. відрізняються також від виключних прав, об'єктом яких виступають результати творчої діяльності й засоби індивідуалізації товарів та їх виробників, а також від особистих немайнових прав, об'єктом яких є особисті нематеріальні блага, тісно пов'язані з особою їх суб'єкта (право на ім'я, честь, гідність, ділову репутацію, здоров'я, життя тощо). Р. п. мають такі ознаки, які дають змогу відмежувати їх від ін. цив. прав: 1) абс. характер, що відрізняє Р. п. від зобов'язальних; 2) закріплення безпосеред. відношення особи до речі, що надає можливість використовувати відповідну річ у своїх інтересах без участі ін. осіб; 3) захист за допомогою особливих, речово-правових, позовів (віндикаційного та негаторного).

Принципами Р. п. є: 1) принцип слідування, суть якого полягає у тому, що Р. п. слідують за річчю, до кого б вона не потрапила; 2) принцип переваги, який свідчить про перевагу Р. п. перед зобов'язальними: якщо Р. п. виникло раніше зобов'язального, то його суб'єкт має перевагу у здійсненні права перед суб'єктом зобов'язального права; 3) принцип встановлення Р. п. законом: приватні особи не можуть встановлювати нові види Р. п., тобто зак-во завжди містить numerus clausus (лат. — кінцеву кількість) Р. п.; 4) принцип гласності Р. п. на нерухомість, який повністю залежить від створення системи реєстрації прав на нерухоме майно, що надає змогу отримати повну інформацію про існування Р. п. на певне нерухоме майно. Право власності є найповнішим Р. п., його зміст становлять володіння, право користування, право розпоряджання. Проте неможливо задовольнити всі потреби людини лише за допомогою права власності. Іноді доцільним є встановлення ін. Р. п., що мають обмежений зміст (Р. п. на чуже майно; розділ II ЦивК України). До змісту сервітутів, як земельних, так і особистих (ст. 401—406 ЦивК), входять лише володіння і користування. Суперфіцій та емфітевзис (ст. 407—417) містять володіння, користування та розпорядження, але в межах, установлених законом і договором з власником. Обмежені Р. п. є похідними і залежними від права власності, але це не зумовлює їх самост. значення. Обмежені Р. п. мають абс. захист, тобто захищаються від будь-яких посягань з боку третіх осіб, у т. ч. власника.

Літ.: Підопригора О. А. Основи рим. приват, права. К., 1997; Рим. частное право. М., 1998; Севркжова І. Ф. Проблеми побудови ін-ту прав на чужі речі в цив. зак-ві України. В кн.: Розвиток цив. і труд, зак-ва в Україні. X., 1999.

І. Ф. Севрюкова.

 

Схожі за змістом слова та фрази