— сукупність держ., громадських організацій, трудових колективів і політико-правових інститутів, за допомогою яких здійснюється управління політ., екон. і соціальним розвитком суспільства відповідно волі, народу. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політ. системи, держ. і громад. орг-цій є Комуністична партія Радянського Союзу — авангард рад. народу. Вона визначає ген. перспективу розвитку суспільства, лінію внутр. і зовн. політики СРСР, керує творчою діяльністю рад. народу, надає планомірного, науково обгрунтованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму. Керівництво КПРС забезпечує міцність політ. системи, непохитність її класової, соціалістичної природи, динамізм і єдність у діяльності держ. і громад. орг-цій, повне розкриття всіх переваг соціалістичної демократії. Утворення СРСР, як зазначено в Постанові ЦК КПРС про 60-у річницю утворення Союзу PCP (1982), є величезною заслугою ленінської партії більшовиків (див. Радянська федерація). Розробка правильної політ. лінії й організація мас на втілення її в життя, забезпечення авангардної ролі комуністів, добір кадрів і перевірка виконання рішень партії і уряду — найважливіші методи парт. керівництва, за допомогою яких КПРС впливає на розвиток і функціонування П. с. р. с. Найважливіше місце в П. с. р. с. займає Рад. загальнонар. держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх націй і народностей країни. Вся влада в СРСР належить народові, він здійснює владу державну через Ради народних депутатів, які становлять політ. основу СРСР. Роль Рад. д-ви яскраво розкривається в Конституції СРСР, яка визначає її найвищу мету і головні завдання, насамперед такі, як створення матеріально-технічної бази комунізму, вдосконалення соціалістичних сусп. відносин і перетворення їх на комуністичні, виховання людини комуністичного суспільства, підвищення матеріального і культур. рівня життя трудящих, гарантування безпеки країни, сприяння зміцненню миру і розвиткові міжнар. співробітництва. Організація і діяльність Рад. д-ви, всіх її органів, будуються відповідно до принципів демократичного централізму і соціалістичної законності. Невід'ємною частиною П. с. р. с. є громадські організації, що законодавчо закріплено в Конституції СРСР.
Відповідно до статутних завдань вони беруть участь в управлінні держ. і громад. справами, у розв'язанні політ., госп. і соціально-культур. питань. Здійснено важливі заходи, спрямовані на дальше підвищення активності громад. орг-цій в обговоренні і прийнятті різних держ. актів, в управлінні виробництвом, в розгортанні соціалістичного змагання, охороні й захисті прав та інтересів громадян, задоволенні їхніх культурно-побутових потреб і запитів. Широкі права й завдання покладено на трудові колективи, які є складовою частиною П. с. р. с. Трудові колективи беруть участь в обговоренні й вирішенні держ. і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в обговоренні і вирішенні питань управління підприємствами й установами, поліпшенні умов праці й побуту, використанні коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на соціально-культур. заходи й матеріальне заохочення, роблять великий вплив на все життя країни. П. с. р. с. — це механізм соціалістичного народовладдя, який дає змогу враховувати різноманітні інтереси мас, їхні прагнення і запити, забезпечувати правильне поєднання специфічних інтересів різних соціальних груп і колективів з загальнонародними, спрямовувати їх у єдине русло. П. с. р. с. є ефективною організаційною структурою, в рамках якої активно здійснюються процеси дальшого зміцнення дружби народів, міжнац. обміну кадрами, матеріальними й духовними цінностями, відбувається інтернаціоналізація укладу життя рад. суспільства.
Літ.: Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Брежнєв Л. І. Питання розвитку політичної системи радянського суспільства. К., 1978; Политическая организация развитого социалистического обшества: структура и функции. М., 1976.
А. П. Таранов.
