- буржуазна і реформістська концепція, спрямована на спростування марксистсько-ленінського вчення про місце і роль робітничого класу в сучасному капіталістичному суспільстві. Визначаючи пролетаріат як клас, що складається виключно з робітників, зайнятих фіз. працею, прихильники цієї концепції Д. Белл, Дж. Гелбрейт (США), Р. Арон, Ж. Фурастьє (Франція), Е. Кросленд (Великобританія), Р. Дарендорф (ФРН) та ін. твердять, що пролетаріат під впливом науково-технічної революції перетворюється на представників "середнього класу", ядром якого є службовці, і стає явищем минулого. Неспроможність цих аргументів полягає в тому, що "теоретики" "Д. к. с." неправильно ототожнюють пролетаріат з найманими працівниками, зайнятими лише фіз. працею. Марксистська теорія не обмежує пролетаріат такими вузькими рамками. У вченні марксизму-ленінізму про класи підкреслюється, що гол. класоутворюючим фактором є різне становище людей щодо засобів виробництва. "Розчинення" пролетаріату в ін. верствах бурж. суспільства на ділі означає його розширення за рахунок проле-таризації службовців, представників інтелігенції та ін. верств населення. До того ж кількість робітників у всіх капіталістичних країнах в дійсності не скорочується, а абсолютно зростає. Спостерігається не"Д. к. с", а його подальша поляризація на два антагоністичні класи-пролетаріат і буржуазію. Концепція "Д. к. с." ставить собі за мету ідейно роззброїти трудящих, спростувати марксистське вчення про класи і класову боротьбу, про всесвітньо-історичну революц. місію пролетаріату.
