МОРАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ЄДНІСТЬ РАДЯНСЬКОГО НАРОДУ

Схожі за змістом слова та фрази

• СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА Й ІДЕЙНА ЄДНІСТЬ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  — спільність економічних, політ., ідейних і моральних інтересів рад. народу, яка виникла в результаті перемоги соціалізму, ліквідації експлуататорських класів і перетворення трудящих класів і верств на соціально споріднені класи і соціальні групи. З побудовою розвинутого соціалістичного суспільства...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  — сукупність держ., громадських організацій, трудових колективів і політико-правових інститутів, за допомогою яких здійснюється управління політ., екон. і соціальним розвитком суспільства відповідно волі, народу. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політ. системи, держ...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ЄДНІСТЬ ПАРТІЇ

  -один з корінних організаційних принципів Комуністичної партії Радянського Союзу як керівної й спрямовуючої сили соціалістичного суспільства. Зміцнення Є. п. здійснюється шляхом регулювання її складу й збереження чистоти парт. рядів, послідовного розвитку демократії внутріпартійної, неухильного під...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ЄДНІСТЬ І БОРОТЬБА ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ

  - один з основних законів матеріалістичної діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. На противагу метафізиці, яка вбачає причини руху в якихось зовн. силах, матеріалістична діалектика вважає, що ці причини криються у внутр. суперечностях, притам...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ЄДНІСТЬ ДІАЛЕКТИКИ, ЛОГІКИ І ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ

  - один з основоположних принципів марксистсько-ленінської філософії, згідно з яким матеріалістична діалектика, будучи вченням про загальні закони розвитку взагалі, разом з тим є логікою і гносеологією (пізнання теорією). Першим ідею тотожності діалектики, логіки й теорії пізнання висунув Г.-В.-Ф. Г...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ПОВНОВЛАДДЯ НАРОДУ

  — основополож. принцип організації і здійснення публіч. влади в державі, сформульований ще на поч. буржуазних революцій. Передбачає подолання відчуженості гр-н від влади. Означає належність усієї політ, влади, в т. ч. державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його сувер...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

  — наука, що вивчає систему суспільно-виробничих (екон.) відносин (див. Виробничі відносини) і властивих їм економічних законів, які діють в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ на всіх ступенях розвитку суспільства. Назва політична економія походить від грец. слів...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ПЛАТФОРМА ПОЛІТИЧНА

  — основні, принципові теоретичні положення, вимоги, практична програма, що їх висувають партія політична, суспільна група чи організація. ...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

  — рівень і характер політ. поглядів, знань і переконань громадян, уміння застосовувати їх у процесі громадсько-політ. діяльності, а також зміст і якість соціальних цінностей, традицій та норм, що регулюють політ. відносини. Бурж. ідеологи тлумачать П. к. як культуру громадянськості взагалі, ігнор...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА

  — добровільна організація, яка об'єднує на умовах членства найактивнішу частину класу (соціальної верстви), виражає і захищає його ідеологію, політ. цілі (закріплені звичайно в програмі), володіє матеріальними засобами, органами інформації. Орг. принципи П. п. регламентовано її статутом. П. п. є на...
  (Українська Радянська Енциклопедія)