Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow економіч-електром arrow ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
   

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

- сукупність економічних та організаційних заходів у сфері господарського життя, здійснюваних державою в інтересах пануючих класів; елемент політ. надбудови. Характер і зміст Е. п., її завдання і соціальна спрямованість визначаються панівним сусп.-цоліт. ладом, характером виробничих відносин, об'єктивними законами розвитку суспільства, В свою чергу, Е. п. має активний зворотний вплив на екон. базис, нар. г-во, сприяючи його піднесенню, чи, навпаки, стримуючи екон. розвиток. Е. п. буржуазної держави зумовлюється приватнокапіталістичною власністю на засоби виробн., відносинами експлуатації найманої праці капіталом. Вона виражає інтереси класу капіталістів і спрямована за захист і зміцнення капіталістичного способу виробн., забезпечення найвищих прибутків буржуазії за рахунок експлуатації і пограбування трудящих мас. Особливо посилюється реакційний характер Е. п. бурж. д-ви в епоху імперіалізму і загальної кризи капіталізму, коли вкрай загострюються всі суперечності капіталістичної системи, посилюється боротьба між капіталістичними д-вами за ринки збуту, джерела сировини та сфери впливу. Імперіалістична буржуазія намагається знайти вихід з такого становища в розвитку державно-монополістичного капіталізму, у втручанні д-ви в економіку, у спробах застосувати різні методи регулювання виробн. і розподілу, в мілітаризації нар. г-ва. Але все це не тільки не згладжує, а ще більше поглиблює внутр. і зовн. суперечності капіталізму, посилює класову боротьбу, підтверджуючи, що капіталізм - це суспільство, позбавлене майбутнього, а його Е. п. не відповідає прогресивним тенденціям сусп. розвитку. Від Е. п. бурж. д-в докорінно відрізняється як за характером і цілями, так і за своїми соціальними наслідками Е. п. соціалістичного суспільства. Вона грунтується на сусп. власності на засоби виробн., виражає корінні інтереси трудящих, спрямована на досягнення кінцевої мети - побудову комуністичного суспільства. Е. п. КПРС і Рад. д-ви являє собою систему науково обгрунтованих заходів і рішень партії і д-ви в галузі госп. будівництва, спрямованих на задоволення корінних інтересів трудящих, побудову матеріально-технічної бази комунізму і неухильне підвищення життєвого рівня народу, на зміцнення екон. могутності і міжнар. позицій Рад. Союзу. Осн. положення і напрями Е. п. СРСР визначаються парт. з'їздами, конференціями, пленумами ЦК КПРС і втілюються Рад. д-вою в планах екон. і соціального розвитку СРСР, які виступають гол. інструментом реалізації Е. п. партії і д-ви. Поточна Е. п. Рад. д-ви розробляється відповідно до осн. настанов економічної стратегії КПРС, вона встановлює послідовність і ступені розв'язання фундаментальних цілей довгочасної орієнтації екон. розвитку країни, беручи до уваги конкретні умови й можливості кожного періоду. Разом з тим Е. п. включає і тактичні настанови щодо шляхів і методів досягнення поставлених цілей, вибору найефективніших форм управління галузями і сферами нар. г-ва, визначення провідних ланок і вузлів, на яких насамперед мають бути зосереджені зусилля партії і народу. Відповідаючи корінним інтересам трудящих і об'єктивним законам сусп. розвитку, Е. п. виступає як величезна творча сила, гол. знаряддя соціалістичного і комуністичного будівництва. Вона охоплює централізоване управління економікою країни як єдиним госп. організмом; на основі єдиного загальнодерж. плану визначає структуру виробн., темпи й пропорції розвитку галузей і сфер нар. г-ва, рад. республік та екон. районів; регулює розподіл і використання сукупного суспільного продукту і національного доходу; забезпечує прискорення науково-технічного прогресу і підвищення ефективності соціалістичної економіки, розвиток і зміцнення зовнішніх економічних зв'язків СРСР. Найвищою метою Е. п. за.соціалізму є найповніше задоволення постійно зростаючих матеріальних і культур. потреб суспільства і його членів, всебічний і гармонійний розвиток людини. В розробці і здійсненні Е. п. соціалістичної д-ви виділяються три осн. періоди, що відповідають істор. етапам становлення і розвитку соціалізму як першої фази комуністичної формації. Перший- Е. п. перехідного періоду від капіталізму до соціалізму. Ключовими завданнями Е. п. цього періоду були: здійснення соціалістичної індустріалізації, забезпечення екон. незалежності і обороноздатності країни, соціалістична перебудова с. г. на основі кооперативного плану В. І. Леніна, створення екон. передумов проведення культурної революції, розв'язання нац. питання та забезпечення фактичної рівності всіх націй і народностей країни.

З перемогою соціалізму в СРСР країна вступила в новий період розвитку - етап побудови розвинутого соціалістичного суспільства. Е. п. цього періоду спрямована на дальше зміцнення матеріально-тех. бази соціалізму і піднесення сусп. виробн., вдосконалення соціалістичних виробничих відносин. Е. п. зрілого соціалізму (третій період) є в той же час Е. п. побудови комуністичного суспільства, бо "діалектика розвитку тут така, що в міру вдосконалення зрілого соціалістичного суспільства і відбувається його поступове переростання в комуністичне. Відокремити ці два процеси, провести між ними розмежувальну рису неможливо" (Брежнєв Л. І. Історичний рубіж на шляху до комунізму. К., 1977, с. 10). Яскравим відображенням Е. п. КПРС на сучас. етапі є десятий п'ятирічний план розвитку нар. г-ва СРСР. В умовах розвинутого соціалізму з особливою силою проявляються такі риси Е. п. загальнонар. соціалістичної д-ви, як всебічна її наук. обгрунтованість і реалістичність, відповідність вимогам об'єктивних економічних законів, реальним можливостям і потребам суспільства; глибокий і послідовний демократизм Е. п. при єдності її осн. положень для всієї країни; визначальна роль Е. п. у заг. системі політ. відносин, посилення її впливу і взаємодії з соціальною політикою: спадкоємність і послідовність Е. п. у здійсненні гол. завдань стратегічного курсу КПРС; інтернаціональний характер Е. п. Рад. д-ви, посилення її впливу на розвиток міжнар. зв'язків і співробітництва, зміцнення могутності світової системи соціалізму, екон. піднесення країн, що визволилися від колоніальної залежності. Досвід Рад. Союзу у визначенні осн. завдань і напрямів Е. п., методів її проведення на різних етапах соціалістичного будівництва широко використовують братні соціалістичні д-ви, беручи до уваги особливості й специфіку кожної країни.

Літ.: Маркс К. Критика Готської програми. К., 1964; Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. К., 1953; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 33. Держава і революція; т. 34. Загрожуюча катастрофа і як з нею боротися; т. 36. Чергові завдання Радянської влади.- Про "ліве" хлоп'яцтво і про дрібнобуржуазність; т. 39. Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату; т. 42. Ще раз про профспілки... - Про єдиний господарський план; т. 43. Про продовольчий податок; т. 44. До четвертих роковин Жовтневої революції.- Про значення золота тепер і після повної перемоги соціалізму; т. 45. Про кооперацію. - Краще менше, та краще: Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1977; Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. К., 1978; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1-6. К., 1971-78: Экономическая политика партии на современном этапе. К.. 1978.

В. О. Хилько.

 

Схожі за змістом слова та фрази