— науково обгрунтована, побудована на основі марксизму-ленінізму, принципів пролетарського інтернаціоналізму система заходів, спрямованих на об'єднання трудящих незалежно від національності в заг. боротьбі проти всіх видів гноблення, у спільному будівництві соціалізму і комунізму. Н. п. КПРС здійснюється з урахуванням об'єктивних національних і інтернаціональних процесів, їхнього місця і ролі в суспільному прогресі, на основі вивчення потреб націй і народностей, визначення шляхів і форм всебічного розвитку і неухильного поступового зближення їх, постійного піклування про вдосконалення нац. відносин. Цілі і завдання Н. п. КПРС, осн. зміст, форми і методи втілення якої виробив В. І. Ленін, визначаються рішеннями її з'їздів і конференцій, постановами ЦК партії. Н. п. КПРС займає важливе місце в її діяльності по керівництву суспільством і перебуває в суворій відповідності з економічною стратегією КПРС, соціальною політикою КПРС, заходами по зміцненню Рад. ба-гатонац. д-ви, підвищенню духовного потенціалу суспільства. Н. п. КПРС втілюється в життя в практичній діяльності парт., держ. і госп. органів, закладів культури, громад. орг-цій, у свідомості і поведінці класів суспільних і груп соціальних, націй і народностей, трудових колективів, в активній життєвій позиції кожного трудівника. Теор. основою Н. п. КПРС є марксистсько-ленінське вчення про суспільство і його революц. перетворення, в т. ч. вчення про нації і нац. відносини. Осн. принципами розробки і здійснення Н. п. КПРС є: а) підпорядкування завдань нац. розвитку і нац. відносин розв'язанню соціально-класових проблем прогресу суспільства; б) забезпечення можливостей вільного, суверенного вирішення кожним народом своєї долі — вибору сусп. ладу шляхів нац. розвитку і взаємовідносин з ін. народами на основі права націй на самовизначення; в) здійснення рівноправності всіх націй і народностей, суворе додержання добровільності їхніх взаємовідносин; г) непримиренна боротьба проти будь-яких проявів націоналізму, забезпечення інтернаціоналістських основ класової боротьби пролетаріату, трудящих усіх національностей у ході звільнення від експлуатації і будівництва нового життя; д) побудова всіх парт. орг-цій за інтернац. ознакою. Конкретний зміст і завдання Н. п. КПРС випливають з істор. умов і заг. завдань пролет. партії. В своєму розвитку Н. п. КПРС пройшла три етапи, успішно здійснивши осн. завдання: в дожовтневий період — наполеглива боротьба за інтернаціоналістське виховання і згуртування робітн. класу, трудящих усіх національностей, за зрив планів реакції не допустити створення єдиного революц. фронту на чолі з рос. робітн. класом; у період підготовки й проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції — забезпечення єдності дій трудящих усіх національностей у зруйнуванні системи соціального і нац. гноблення, в досягненні свободи і рівноправності народів; у роки соціалістич. будівництва — подолання в найкоротші істор. строки ворожнечі між народами, що насаджувалася царизмом, згуртування народів в єдиній багатонац. д-ві, ліквідація фактичної нерівності націй і народностей, забезпечення всебічного зближення їх у процесі співробітництва і взаємодопомоги, виховування непорушної дружби народів СРСР. Справжній тріумф Н. п. КПРС цього періоду — створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік — першої в історії людства багатонац. соціалістич. д-ви. Одним з найвидатні-ших завоювань соціалізму є повне розв'язання в СРСР національного питання. "Це — досягнення,— відзначив Л. І. Брежнєв у зв'язку із святкуванням 50-річчя утворення Союзу СРСР,— яке по праву можна поставити в один ряд з такими перемогами в будівництві нового суспільства в СРСР, як індустріалізація, колективізація, культурна революція" (Ленінським курсом, т. 4. К., 1974, с. 48). Завдяки послідовному здійсненню Н. п. КПРС всі нації і народності СРСР здобули можливість використовувати не тільки власні джерела оновлення всіх сторін життя, а й нове джерело, що його породив соціалізм,— силу їхньої єдності, спільності інтересів і цілей; визначилися найдоцільніші форми і методи забезпечення держ. єдності народів, співр обітництва і взаємодопомоги, що відкрило багатьом народностям можливості переходу до соціалізму, минаючи капіталізм; сформувалась і зміцніла соціально-політична й ідейна єдність радянського суспільства; в ході всебічного розквіту й неухильного поступового зближення націй і народностей з надзвичайною повнотою розкрились їхня творча енергія і здібності, в основному розв'язано завдання вирівнювання і забезпечення їх дальшого екон., соціально-політ. і культур, розвитку; інтернаціоналізм з ідеалу комуністів перетворився на норму свідомості і поведінки рад. людей, став основою виховання в них почуття загальнонаціональної гордості радянських людей. Узагальненим підсумком втілення в життя Н. п. КПРС, усіх екон., соціально-політ. та ідеино-культур. змін у житті націй і народностей є утворення нової історичної спільності людей— радянського народу.
В умовах розвинутого соціалістичного суспільства Н. п. КПРС визначається новим етапом у розвитку нац. відносин в СРСР, що характеризується дальшим зближенням націй, зміцненням їхньої непорушної дружби, прискоренням процесу інтернаціоналізації. Курс Н. п. КПРС, як відзначив XXVI з'їзд партії,— нарощування матеріального і духовного потенціалу кожної республіки і разом з тим макс. використання його для гармонійного розвитку всієї країни. Інтенсивний екон. і соціальний розвиток кожної з республік прискорює процес їхнього зближення. Н. п. КПРС спрямована на визначення найдоцільніших шляхів розвитку окремих націй і народностей та поєднання інтересів кожної з них з інтересами рад. народу в цілому. Дальший розвиток Н. п. КПРС супроводиться її постійним піклуванням про збагачення теор. основ цієї політики, про розробку принципів наук, керівництва розвитком націй і народностей, їхніми взаємовідносинами. Потребою зрілого соціалізму є всебічний і гармонійний розвиток усіх сусп. відносин, у т. ч. нац. і інтернац. процесів, самого будівника комунізму, виховання трудящих у дусі інтернаціоналізму і патріотизму, глибокого усвідомлення належності до єдиного рад. народу, всемірне зміцнення нових заг. рис націй і народностей, що вже склалися, і формування нових, збільшення вкладу кожної з націй і народностей у заг. справу побудови комунізму, постійна боротьба проти будь-яких проявів націоналізму і шовінізму, проти примиренського ставлення до негативних явищ у галузі нац. відносин. Всебічно сприяти розвиткові й духовному збагаченню кожної з націй і народностей СРСР і одночасно великому істор. процесові зміцнення єдності рад. народу як нової істор. спільності — така осн. спрямованість Н. п. КПРС в умовах розвинутого соціалістичного суспільства і будівництва комунізму.
Літ.: Ленін В. 1. Про національне і національно-колоніальне питання. К., 1957; Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК, т. 1 — 10. М., 1970—72; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Про підготовку до 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Постанова ЦК КПРС від 21 лютого 1972 р. К., 1972; Брежнєв Л. І. Про п'ятдесятиріччя Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1973; Брежнєв Л. И. О Конституции СССР. М., 1977; Ленинизм и национальный вопрос в современных условиях. М., 1974; Осуществление принципов интернационализма в национальной политике КПСС. М., 1975; Баграмов Э. А. Ленинская национальная политика: достижения и перспективы. М., 1977; Великая сила интернационального единства. К., 1979; Куличенко М. И. Расцвет и сближение наций в СССР (Проблемы теории и методологии). М., 1981.
М. І. Куліченко.
