Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сван-сева arrow СВІТОВА СИСТЕМА СОЦІАЛІЗМУ
   

СВІТОВА СИСТЕМА СОЦІАЛІЗМУ

— екон. і політ. система рівноправних суверенних держав, які йдуть шляхом соціалізму і ко мунізму: найважливіша складова частина світового революційного процесу. Матеріальною основою С. с. с. є світова система соціалістичного господарства. У стосунках між країнами світової соціалістичної співдружності вперше в історії сформувався новий, соціалістичний тип міжнар. відносин, що базується на принципах соціалістичного інтернаціоналізму, повної рівноправності, взаємної поваги, незалежності і суверенітету, братерського співробітництва і взаємодопомоги. Формування і розвиток С. с. с.— велике істор. завоювання міжнар. робітн. класу, об'єктивний наслідок світового революц. робітн. і комуністичного руху, боротьби трудящих за своє соціальне визволення. С. с. с. є безпосереднім продовженням справи Великої Жовтневої соціалістичної революції, що поклала початок загальній кризі капіталізму, епосі переходу людства від капіталізму до соціалізму. Утворення С. с. с.— закономірний процес, який повністю підтверджує істор. висновок основоположників марксизму-ленінізму про неминучість краху капіталізму і перемоги соціалістичної революції, про поєднання зусиль країн і народів у процесі будівництва соціалізму і комунізму С. с. с. склалася після другої світової війни 1939—45. Розгром нім. фашизму і япон. мілітаризму при вирішальній ролі СРСР, визволення Рад. Армією від фашист. окупантів Центр. і Сх. Європи викликали могутнє піднесення нац.-визвольної боротьби, прискорили визрівання умов для нереходу на шлях соціалізму нових країн і народів. Внаслідок цього в ряді країн Європи та Азії виникли об'єктивні і суб'єктивні передумови для виходу з світової капіталістичної системи. У 2-й пол. 40-х рр. у ряді європ. і азіат. країн перемогли народно-демократичні революції, які змели реакційні режими, привели до переходу влади в руки робітн. класу і трудящого селянства. До кінця 40-х рр. у більшості країн, що стали на шлях соціалізму, розв'язувалися загальнодемократичні, антиімперіалістичні антифеодальні завдання, складалася і зміцнювалася революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства. За ініціативою комуністичних і робітничих партій було здійснено глибокі екон. перетворення: проведено аграрні реформи, які ліквідували залишки феод. відносин і велике землеволодіння, розгорнулася націоналізація пром-сті, банків і транспорту. Націоналізована власність стала основою держ. сектора в нар. г-ві. Почалися соціалістична індустріалізація нар. г-ва і соціалістичні перетворення в с. г. В ході нар.-демократичних революцій комуністичні і робітн. партії завоювали авторитет у широких верствах населення, що стало вирішальною умовою встановлення в кінці 40-х рр. диктатури пролетаріату у формі нар. демократії (лив. Народно-демократична держава). Існування Рад. Союзу та його допомога значною мірою полегшили й прискорили створення в нових країнах соціалізму власної індустрії, що забезпечило перемогу соціалістичних виробничих відносин, підвищення матеріального і культурного рівня життя трудящих. Країни С. с. с. приступили до створення нового ладу, перебуваючи на різному рівні екон. і політ. розвитку. Це зумовило певні особливості форм соціалістичного будівництва в кожній з них. Водночас практика показала, що процеси соціалістичної революції і створення нового ладу визначаються такими заг. закономірностями побудови соціалізму, як керівна роль робітн. класу та його марксистсько-ленінських партій у процесі соціалістичної революції, установлення диктатури пролетаріату, союз робітничого класу і селянства, ліквідація капіталістичної власності на засоби виробництва, експлуатації людини людиною і нац. гноблення, плановий розвиток нар. господарства, реконструкція с. г. на соціалістичних засадах, здійснення соціалістичної культурної революції, систематичне підвищення матеріального рівня життя народу. До заг. закономірностей належать також рівноправність і дружба народів, захист завоювань соціалізму, виховання нової людини, розвиток відносин між соціалістичними країнами на принципах пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму, зростання ролі марксистсько-ленінських па ртій у процесі соціалістичного і комуністичного будівництва, всебічне екон. співробітництво. Підкреслюючи основоположне значення заг. закономірностей, мар-ксизм-ленінізм водночас враховує, що їхня дія втілюється в різних формах, які відповідають істор. умовам, нац. особливостям кожної країни. Заг. закономірності й специфічні риси будівництва соціалізму перебувають у нерозривній єдності. Марксистсько-ленінські партії ведуть наступальну боротьбу як проти ревізіонізму, який вип'ячує нац. особливості й риси соціалістичного будівництва, заперечуючи заг. закономірності, так і проти догматизму, що не зважає на специфіку переходу окремих країн до соціалізму. Практика С. с. с. переконливо доводить, що відхід від заг. закономірностей, принципів марксизму-ленінізму. пролет. інтернаціоналізму призводить до серйозних деформацій економічного базису й політичної надбудови. Великої шкоди завдав справі єдності С. с. с. маоїзм. Соціалізм, що вийшов за межі однієї країни, закономірно викликав до життя всебічне інтернаціональне політ., ідеологічне й екон. співробітництво соціалістичних країн, яке сприяє прискореному піднесенню їхньої економіки, культури та рівня життя. В процесі екон. і науково-тех. співробітництва країн соціалізму, довгострокової координації їхніх нар.-госп. планів, спеціалізації й кооперування виробництва склався новий тип міжнародного поділу праці. Соціалістичні країни виробили різні форми взаємовідносин. Створено Раду Економічної Взаємодопомоги (1949) — першу міжнар. екон. орг-цію нового типу; виникла особлива сфера інтернац. зв'язків — соціалістична економічна інтеграція, в широких масштабах розвивається економічне співробітництво соціалістичних країн, розроблено (19711 Комплексну програму дальшого поглиблення й удосконалення співробітництва і розвитку соціалістичної екон. інтеграції країн — членів РЕВ. На цій базі здійснюється поступове вирівнювання рівнів екон. розвитку. В ході будівництва нового ладу склався й зміцнів союз соціалістичних країн, що дав їм змогу відстояти завоювання трудящих від підступів імперіалізму. Сила єдності й соціалістичного інтернаціоналізму особливо наочно виявляється в гострих міжнар. ситуаціях. Взаємодопомога і єдність соціалістичних країн дозволили дати відсіч імперіалістичній агресії в Кореї і В'єтнамі, вистояти Республіці Куба, захистити від імперіалістичних зазіхань соціалістичні завоювання в Угорщині й Чехословаччині. Політ. актами першорядної важливості, спрямованими на зміцнення С. с. с, стали договори про дружбу, співробітництво й взаємодопомогу між

СРСР та ін. соціалістичними країнами (див. Радянсько-болгарські договори та статті про договори з ін. соціалістичними країнами). В 1955 створено оборонну Організацію Варшавського Договору, покликану об'єднувати і координувати політ., екон. і воєнні зусилля країн-учасниць.

У 60-х рр. в Радянському Союзі побудовано розвинуте соціалістичне суспільство, країна приступила до будівництва комунізму. В цей же період у більшості європ. соціалістичних країн створено ма-теріально-тех. базу соціалізму, що дало їм змогу перейти до будівництва зрілого соціалізму. Суттєві зміни відбулися в міжнар. позиції С. с. с, яка перетворилася на вирішальний фактор розвитку людства. З переходом до соціалістичного будівництва на Кубі світовий соціалізм зайняв міцні позиції і в Зх. півкулі. Успіхи в розвитку С. с. с. викликали різку протидію імперіалістичної реакції, яка дедалі ширше використовує в боротьбі проти реального соціалізму правих ревізіоністів різних гатунків. Марксистсько-ленінські партії ведуть рішучу боротьбу проти на падок на С. с. с, об'єднуючи свої зусилля для захисту завоювань світового соціалізму. Значно зміцнів екон. потенціал братніх країн, основу якого тепер становлять велика машинна індустрія й високорозвинуте с. г. В їхній економіці відбувається все рішучіший поворот до підвищення ефек тивності сусп. виробництва, використання досягнень науково-технічної революції, що створило необхідні передумови для істотного підвищення життєвого рівня трудящих. У країнах соціалізму відбуваєть ся дальше зміцнення соціально-політ. єдності суспільства на перевірених життям основах марксистсько-ленінської теорії. Успіхи соціалістичних д-в особливо наочні на фоні кризових явищ, що охопили капіталістичний світ в серед. 70-х рр. Найважливішою формою відносин країн соціалізму, цементуючою силою є тісне співробітництво їхніх марксистсько-ленінських партій. Єдність дій соціалістичних д-в на міжнар. арені, координація зусиль у справі будівництва соціалізму, розширення й поглиблення співробітництва і взаємодопомоги відповідають вищим нац. та інтернац. інтересам кожного члена С. с. с. Зміцнення єдності С. с. с. на основі пролет. інтернаціоналізму — важлива умова дальших успіхів усіх д-в, які входять до неї. На вироблення узгоджених дій у справі розвитку марксистсько-ленінської теорії, підвищення рівня ідейно-виховної роботи, пропаганду досягнень соціалізму, боротьбу проти бурж. ідеології, концепцій "лівого" і правого ревізіонізму спрямовано ідеологічне співробітництво марксистсько-ленінських партій соціалістичних країн. У практику ввійшли зустрічі керівників марксистсько-ленінських партій цих д-в, систематичні наради секретарів ЦК братніх партій, міжнар. конференції з актуальних питань будівництва соціалізму і комунізму. Все це сприяє дальшому згуртуванню соціалістичних держав, зміцненню їхньої єдності, розширенню співробітництва в політ., екон. і культурній сферах. Комуністична партія Радянського Союзу у відносинах з країнами соціалізму твердо дотримується випробуваного правила: вести справи в дусі справжньої рівноправності й заінтересованості у взаємних успіхах, виробляти рішення, пам'ятаючи не лише про нац., а й про інтернац. інтереси. Внаслідок постійної взаємодії братніх комуністичних партій соціалістичних країн між ними утвердилась принципова єдність поглядів у всіх значних проблемах соціально-екон. розвитку, міжнар. політики (див. Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981. с. 5). Однією з найзначніших особливостей С. с. с. є послідовне здійснення країнами соціалістичної співдружності скоординованого зовн.-політ. курсу, спрямованого на відстоювання заг. миру, утвердження принципу мирного співіснування д-в з різним соціальним ладом, усунення загрози термоядерної війни, забезпечення найсприятливіших умов для будівництва соціалізму і комунізму. Досвід С. с. с. підтвердив необхідність найтіснішого союзу між її членами, об'єднання їхніх зусиль у будівництві соціалізму і комунізму. Зростання економічного потенціалу країн С. с. с, їхні досягнення в різних соціальних сферах, у науці і культурі привели до нових успіхів в екон. змаганні двох світових систем, до зміцнення ін. складових частин сучас. революц. процесу — міжнародного комуністичного руху і національно-визвольного руху. Соціалістичні д-ви активно підтримують і розширюють політ., екон. і культурне співробітництво з країнами, що скинули колоніальне ярмо й ведуть борот ьбу проти неоколоніалізму, за зміцнення політичної і за досягнення справжньої екон. незалежності. За ініціативою країн С. с. с. розвиваються різні форми екон. співробітництва з капіталістичними д-вами, що є матеріальною передумовою розрядки міжнародної напруженості. Незважаючи напротидію реакційних кіл Заходу, політика держав С. с. с, спрямована на добросусідські відносини з усіма країнами, активно підтримується широкими масами населення капіталістичних країн і країн, що розвиваються. Ця політика сприяє зростанню міжнар. авторитету С. с. с. КПРС повністю підтримує і всіляко сприяє зміцненню С. с. с. як прообразу майбутнього світового співтовариства вільних народів. Шлях до цього — зміцнення всебічного братерського співробітництва країн С. с. с. на основі випробуваних принципів марк-сизму-ленінізму й соціалістичного інтернаціоналізму, рівноправності й товариської взаємодопомоги.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 4; Ленін В. І. Первісний начерк тез по національному і колоніальному питаннях. Повне зібрання творів, т. 41; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977 Матеріали XXVI зїзду КПРС. К., 1981; Программные документы борьбы за мир, демократию и социализм. М., 1964: Конференция коммунистических и рабочих партий Европы. Берлин, 29 — 30 июня 1976 г. К., 1977; Брежнєв Л. I. Світсоціалізму — торжество великих ідей. К., 1979; Комплексная программа дальнейшего углубления и совершенствования сотрудничества и развития социалистической экономической интеграции стран — членов СЭВ. М., 1971; Международные отношения нового типа. М., 1978; Социалистический интернационализм. М., 1979; Толкунов Л. Н. Главная революционная сила современности. М., 1979.

В. С. Будкін, А. В. Кудрицький

 

Схожі за змістом слова та фрази