Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow фещ-фінд arrow ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
   

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

— поділ географічної оболонки на окремі частини за комплексом природних властивостей, зумовлених походженням певної території та особливостями прояву на ній фіз.-географічних процесів. Включає виявлення, розмежування й характеристику об'єктивно існуючих фіз.-геогр. одиниць. Розрізняють галузеве районування за компонентами природи (геоморфологічне, кліматичне, гідрологічне, ґрунтове, геобот., зоогеогр.) і комплексне. В основу комплексного Ф.-г. р. покладено ландшафтно-генетичний принцип, що полягає у всебічному вивченні й аналізі взаємозв'язків і взаємо дії осн. ландшафтоутворюючих факторів (сонячної радіації, циркуляції атмосфери, процесів у літосфері, гідросфері й біосфері) та складових частин геогр. оболонки. Взаємодія між ними здійснюється через теплообмін, вологообмін і обмін мінеральними та органічними речовинами. При цьому враховують історію розвитку природно-територіальних комплексів, а також вплив на природу діяльності людини, характер госп. використання і ступінь освоєння території. Прояв взаємодії і взаємозв'язків при формуванні природно-тер. комплексів має зональні (див. Зональність географічна) та азональні закономірності (див. Азональність). У зв'язку з цим при гер. диференціації геогр. оболонки виділяють зональні (пояси фізико-географічні, зони фізико-географічні, підзони) та азональні (фіз.-геогр. сектори, країни, провінції, області, райони) таксономічні одиниці. Фіз.-геогр. сектори відзначаються особливою структурою широтної зональності, пов'язаною гол. чин. з умовами зволоження та ступенем континентальності клімату. Розрізняють зх. приокеанічні, внутрішньоматерикові та сх. приокеанічні сектори (напр., Східно-Азіатський сектор). Фіз.-геогр. країна має єдину мікроструктуру з характерними рисами макрорельєфу, виділяється за спільністю в розвиткові циркуляції атмосфери та певним характером широтної зональності на рівнинах і висотної поясності в горах (напр., Східноєвропейська рівнина, Кавказ тощо). Фіз.-геогр. провінцію розглядають як частину фіз.-геогр. країни в межах зони чи підзони. Вона виділяється за характером трансформації повітр. мас; при цьому враховують палеогеографічні умови її формування (напр., Поліська провінція, Зх.-Українська лісостепова пров.). При виділенні фіз.-геогр. областей враховують такі геол.-геоморфологічні особливості територій, які зумовлюють зміни елементів теплового, водного та геохім. балансів і відповідно значні внутрішньо провінціальні відмінності природних процесів (напр., Волинське Полісся, Нижньодніпровська сухо степова обл.). Найменшою одиницею Ф.-г. р. є фіз.-геогр. район. Він виділяється у зв'язку з місц. відмінностями в характері прояву інтенсивності й направленості сучас. природних процесів (ерозії, акумуляції, фільтрації, заболочування, засолення тощо), що спричинюють значні місц. зміни фіз.-хім. властивостей грунтів і рослинних угруповань. Прикладами фіз.-геогр. районів є Ковельський фіз.-геогр. район (у межах Волинського Полісся), Дніпровсько-Конкський район (у межах Степової обл. зх. схилів Приазовської височини). Районування гірських території має деякі специфічні особливості, зумовлені висотною поясністю ландшафтів.,

Найбільш об'єктивною основою для проведення Ф.-г. р. є ландшафтна карта. За допомогою її можна скласти карту Ф.-г. р., виявити структуру природно-територіальних комплексів і дати текстову характеристику їх. Особливу увагу при цьому звертають на геофіз. та геохім. властивості природно-тер. комплексів, якісну і кількісну характеристику сучас. фіз.-геогр. процесів, природні ресурси та раціональне природокористування. Оси. методами Ф.-г. р. є порівняльно-геогр., ландшафтно-геофіз. та геохім., картографічний, палеогеографічний, математичний, моделювання та ін. Тер. України майже повністю розташована в помірному поясі, за винятком Південного берега Криму, який має риси субтропічного поясу, та в межах трьох фізико-геогр. країн—Східноєвропейської рівнини, Карпат і Кримських гір. Рівпинна частина УРСР лежить у межах трьох фіз.-геогр. зон (див. Мішаних лісів зона України, Лісостепова зона України і Степова зона України), які, в свою чергу, поділяються на фіз.-геогр. провінції, області й райони, ф.-г. р. має важливе практичне значення для с. г., 6уд-ва, районного планування, медицини, рекреації тощо.

Літ.: Исаченко А. Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование. М., 1965; Физико-географическое районирование СССР. М., 1968; Физико-географическое районирование Украинской ССР. К., 1968; Михайлов Н. И. Физико-географическое районирование, ч. 1. М., 1971.

О. М. Маринич.

 

Схожі за змістом слова та фрази