Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow У-українська arrow УДІЛЬНІ СЕЛЯНИ
   

УДІЛЬНІ СЕЛЯНИ

— категорія феодально залежних селян у дореволюц. Росії, які жили на удільних землях і належали імператорській родині. До 1797 називалися двірцевими. В 1800 на удільних землях жило 463 792, а напередодні селянської реформи 1861 — 851 334 ревізькі душі. Найбільше (40 % від заг. кількості) У. с. було в Симбірській (234 988 душ) і Самарській (116 800 душ) губерніях. В 1800 на Катеринославщині, в Слобідсько-Укр. і Малорос. губерніях У. с. налічувалося бл.4 тис. ревізьких душ. У 1849— 61 осн. частину їх було переведено в розряд державних селян. Усі У. с. платили оброк. У. с, як і ін. селяни, повинні були відбувати рекрутську, дорожну, підводну, постоєву та ін. повинності. Вони не мали права виїздити з місця проживання без дозволу начальства, купувати нерухоме майно на своє ім'я. Заняття відхожими промислами було надзвичайно утруднене, одруження — регламентоване. Відповідно до положення 1863 У. с. переводилися до розряду селян-власників. До складу наділу, що підлягав викупу, включалися тяглові й запасні землі. Викупна сума сплачувалася протягом 49 років. Грабіжницькі умови реформи викликали 1864— 68 масові заворушення удільних селян.

В. М. Кулаковський.

 

Схожі за змістом слова та фрази