- контроль, здійснюваний відомствами (м-вами, держ. к-тами тощо). Розрізняють два види В. к.: внутрівідомчий (внутрішній) і надвідомчий (зовнішній) контроль. Внутрівідомчий контроль є функцією практично всіх міністерств, держ. к-тів та ін. відомств. Він дає можливість контролювати стан справ у сфері діяльності відповідних органів. Контрольні повноваження цих органів, як правило, закріплені у положеннях про них. Надвідомчий контроль має більш широкий характер. Ним охоплюється сфера діяльності багатьох міністерств та інших відомств. Контрольні повноваження органів надвідомчого контролю можуть фіксуватися не тільки у положеннях про них, а й у спец, законах. Напр., надвідомчі контрольні повноваження Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревіз. управлінь в АР Крим, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревіз. підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах регулюються Законом «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (1993). В. к. здійснюється шляхом проведення планових та разових перевірок і ревізій. Органи В. к. мають право застосовувати щодо правопорушників відповідні заходи впливу, в т. ч. накладати на них адміністративні стягнення. Так, М-во охорони навколишнього природ, середовища та ядер, безпеки України має право обмежувати або тимчасово зупиняти діяльність підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо експлуатація їх здійснюється з порушенням законодавства про охорону довкілля. Це ж м-во відповідно до
Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) й Кодексу України про адміністративні правопорушення може накладати штрафи та застосовувати інші адміністративні стягнення щодо порушників еколого-правових правил.
О. Ф. Андрійко.
