(КПВ). Заснована 5.III 1931 в підпіллі. В 1935 вступила до Комінтерну. I нац. конференція КПВ (1937), на якій до неї приєдналися окремі комуністичні групи, завершила орг. формування партії. В 1941—45 діяла під назвою Нац. союз. У 1945—50 працювали легально. В 1945 внаслідок фракційної діяльності правоопортуністичних і лівосектантсь-ких груп КПВ розкололася на 3 угруповання. І (об'єднавчий) з'їзд (1946) подолав розкол, прийняв політ. тези і статут партії. В 1957 за ініціативою КПВ створено Патріотичну хунту з 4 партій, яка розгорнула боротьбу за повалення ан-тинар. диктатури Переса Хіменеса (1958), після чого компартія вийшла з підпілля. В 1959 за участю КПВ утворено Конфедерацію трудящих Венесуели та Нац. сел. федерацію. В 1960 КПВ була змушена піти в підпілля. III з'їзд КПВ (1961) висунув завдання боротьби за створення нового демократич. уряду. В 1961—66 КПВ брала участь у партизан. боротьбі. В 1962 діяльність компартії було офіційно заборонено. VIII пленум ЦК КПВ (1967) визнав безперспективність збройної боротьби в даних умовах і закликав партію до мирних форм боротьби. В 1969 КПВ легалізовано. IV з'їзд КПВ (1971) виключив з партії правоопортуністичну групу Маркеса — Петкова. Черговий, VI з'їзд (серпень 1980) прийняв нову програму і політ. декларацію, в яких підкреслив необхідність повного повернення країні її природних багатств, зміцнення демократич. прав населення, закликав до згуртування патріотич. сил у єдиний фронт, запропонував конкретні заходи в інтересах населення й досягнення дійсної незалежності країни. Брала участь у нарадах комуністичних і робітн. партій 1957, 1960 і 1969. Чисельність — 13 тис. чол. (1975). Ген. секретар — X. Фарга (з 1951), голова — Г. Мачадо (з 1971). Друк орган — щотиж. газ. "Трібуна популар" ("Народна трибуна", з 1948).
П. І. Ніколаєв.
