(КПК). Ств. нелегально 16.VІІІ 1925 в Гавані. В 1928 вступила до Комінтерну. До 1938 працювала в глибокому підпіллі. В 1940 об'єдналася з створеним 1937 Революц. союзом в єдину партію — Революційний комуністичний союз, 1944 перейменований на Народно-соціалістичну партію Куби (НСПК).
В 1943—44 її представники входили до коаліц. уряду. З 1946 зазнавала переслідувань, 1953 заборонена. Після перемоги Кубинської революції 1959 НСПК, революц. орг-ція "Рух 26 липня" і прогрес. студентська орг-ція "Революційний директорат 13 березня" 1961 злилися на платформі марксизму-ленінізму в Об'єднані революц. орг-ції (ОРО), 1962—63 перетворені на Єдину партію соціалістичної революції Куби, яку 1965 перейменовано на КПК. І з'їзд КПК (грудень 1975) затвердив програмну платформу і статут партії, схвалив проект нової конституції республіки, систему управління і планування економіки, директиви по першому п'ятирічному плану соціально-екон. розвитку країни на 1976— 80, визначив курс на побудову соціалізму, зміцнення світової системи соціалізму і міжнар. комуністич. руху на основі марксизму-ленінізму і принципів пролет. інтернаціоналізму. Брала участь у нарадах комуністичних і робітн. партій 1957, 1960 та (як спостерігач) 1969. Чисельність — понад 320 тис. чол. (1979). Перший секретар ЦК — Ф. Кастро Рус (з 1961). Друк. органи: ЦО — газ. "Гранма", теор.— щоміс. журн. "Мілітанте комуніста" ("Комуніст", з 1967) та ін.
О. Т. Дарусенков.
