Засн. на Установчому з'їзді в Берліні (ЗО.ХІІ 1918 — 1.І 1919). Утворення КПН було підготовлене революц. діяльністю "Спартака союзу". В схваленій з'їздом програмі партії було сформульовано завдання встановлення диктатури пролетаріату, ліквідації мілітаризму, здійснення соціалістич. перетворень. Перший ЦК КПН очолили К. Лібкнехт, Р. Люксембург, В. Пік. В 1919 взяла участь у створенні Комінтерну. Під безпосереднім керівництвом КПН або при її активній участі проходили всі революц. виступи нім. пролетаріату 1919—23. В січні 1919, після придушення повстання робітників Берліна і злочинницького вбивства реакціонерами К. Лібкнехта і Р. Люксембург, КПН змушена була піти в підпілля (до 1920). На VI з'їзді (1920) КПН об'єдналася з лівою більшістю Незалежної с.-д. партії. В 1923—24 заборонена урядом. Нелегальний IX з'їзд КПН (1924) усунув від керівництва правоопортуністичну групу Брандлера — Тальгеймера, а партконференція 1925 — троцькіст-ську групу Рут Фішер і Маслова. Новий ЦК очолив Е. Тельман. КПН зміцніла ідеологічно й організаційно, перетворилася у послідовно революц. марксист. партію. В 1930 КПН опублікувала "Програму національного і соціального визволення німецького народу", що вказувала шлях до врятування нації від загрози фашист. диктатури. З 1928 по 1932 чисельність КПН подвоїлась. На виборах до рейхстагу 1932 вона дістала 5,9 млн. голосів. Після приходу до влади фашистів (1933) КПН було заборонено. В березні 1933 було ув'язнено Е. Тельмана. Проте вона продовжувала діяти в підпіллі. На чолі партії 1935 став В. Пік. Були створені закордонні бюро ЦК КПН в Празі й Парижі. Брюссельська (1935) і Бернська (1939) конференції КПН гол. завданням партії висунули мобілізацію всіх сил на боротьбу з фашизмом, проти підготовки нової світової війни, за встановлення єдиного нар. антифашист. фронту. З початком другої світової війни КПН закликала робітничий клас сприяти воєнній поразці гітлерівців і повалити фашист. диктатуру. Героїчну боротьбу за досягнення цієї мети вели створені комуністами в Німеччині групи Руху Опору. В 1943 з ініціативи КПН на території СРСР з представників нім. антифашист. еміграції та військовополонених був створений нац. комітет "Вільна Німеччина". Після розгрому фашизму КПН вийшла з підпілля і очолила боротьбу нім. народу за ліквідацію основ нім. імперіалізму, здійснення демократичних перетворень і створення миролюбної єдиної Німеччини. В Сх. Німеччині в квітні 1946 КПН і С.-д. партія об'єдналися, утворивши Соціалістичну єдину партію Німеччини. В Зх. Німеччині праві лідери С.-д. партії при активній підтримці зх. імперіалістів перешкодили об'єднанню комуністичних і с.-д. орг-цій. Компартія там оформилася в самостійну орг-цію, зберігши назву — Комуністична партія Німеччини. Центр. органом КПН була газ. "Роте фане".
Літ.: Ленін В. 1. Повне зібрання творів: т. 37. Промова на мітингу протесту проти вбивства Карла Лібкнехта і Рози Люксембург 19 січня 1919 р.; т. 41. Дитяча хвороба "лівизни" в комунізмі; т. 44. Лист до німецьких комуністів; 35 лет Коммунистической партии Германии. Пер. с нем. М., 1955; Тельман Э. Избранные статьи и речи, т. 1—2. Пер. с нем. М., 1957—58.
