— метод дефектоскопії, що грунтується на вимірюванні величини трибоелектричних зарядів (див. Трибоелектрика), які виникають під час тертя двох матеріалів різного або однакового складу, але з різною густиною. При терті двох металів (еталонного і досліджуваного) на їхній межі в момент контакту спостерігається стрибок потенціалу (див. Потенціал у фізиці), а між вільними поверхнями — контактна різниця потенціалів. В разі тертя неметалу (діелектрика) і металу останній електризується (при неокисленій поверхні) негативно. Якщо в процесі трибоелектричного контролю різниця потенціалів між двома матеріалами дорівнює нулеві, досліджуваний матеріал за хім. складом і густиною ідентичний еталонному. За допомогою т. д. визначають марки матеріалів, сортують вироби з них.
|
