— метод дефектоскопії, за яким контрольовані вироби освітлюють промінням видимої області спектра. Часто О. д. передує ін. методам дефектоскопії. Розрізняють оптичний контроль (мал.) візуальний (мікроскопами, трубоскопами та ін.) і за допомогою світлочутливих приладів (напр., фотоелементів). Користуючись О. д., виявляють поверхневі дефекти металів га ін. матеріалів розміром понад 0,25 мкм і нерівності поверхні глибиною понад 0,3 мкм. О. д. дає також змогу вивчати властивості тонких плівок, швидкість відкладання і видаляння речовин при хім. і електролітичному травленні, визначати границі зерен у сплавах тощо.
