— метод дефектоскопії, що грунтується на залежності термоелектрорушійної сили від наявності у виробі дефектів. Термоелектрорушійну силу, зумовлену різницею т-р (див. Термоелектричні явища), найчастіше вимірюють в електр. колі, складеному з різнорідних провідників (досліджуваного виробу й еталонного зразка), місця з'єднання яких нагрівають. За допомогою Т. д. виявляють дефекти в зливках, аналізують якість металу в застиглих пробах, визначають товщину гальванічних покриттів, сортують вироби тощо.
|
