— масове переселення укр. трудящих з укр. земель; групи укр. населення в ряді держав, утворені внаслідок еміграції трудящих з укр. земель. Масова еміграція укр. трудящих в ін. країни почалася в 2-й пол. 19 ст. (сезонна еміграція в Сх. Пруссію і Францію). В кін. 80 — на початку 90-х pp. 19 ст. почалася міжконтинентальна еміграція в країни Америки: в США, Канаду, Аргентіну, Бразілію. Гол. її причинами були зубожіння сел. мас на Україні, зумовлене соціальним і національним гнобленням. Емігрували гол. чин. безземельні й малоземельні селяни зх.-укр. земель, що входили до складу Австро-Угорщини. Еміграція з укр. земель, що входили до складу царської Росії, не набула значних масштабів. Соціально-екон. і політ. причини, які приводили до еміграції з України, було ліквідовано після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції. На зх.-укр. землях, що перебували під владою бурж.-поміщицької Польщі, боярської Румунії та бурж. Чехословаччини, ці причини продовжували існувати і призвели до другої хвилі еміграції, яка також спрямовувалась у країни Америки й тривала протягом 20—30-х pp. 20 ст. Після возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі еміграція припинилась, частина переселенців повернулася на Україну (напр., рееміграція з країн Латинської Америки в 50-х pp.). Переселенці з України кін. 19 — поч. 20 ст. та їхні нащадки стали складовою частиною населення країн проживання. Налічується понад 2 млн. вихідців з України, які живуть у США (за офіційними даними — 500 тис. чол., за неофіц. даними — бл. 1 млн.), Канаді (бл. 600 тис. чол.), Аргентіні (за офіц. даними — 100 тис. чол., за неофіц. даними—150—160 тис), Бразілії (за офіц. даними — 50 тис. чол., за неофіц. даними — бл. 100 тис), Австралії (за офіц. даними — 15 тис. чол., за неофіц. даними — бл. 30 тис.) та ін. країнах. Створилися місця переважного оселення українців: в СЩА — штати Пенсільванія, Нью-Йорк, Іллінойс і Нью-Джерсі; в Канаді — пров. Манітоба, Альберта, Саска-чеван і Онтаріо; в Бразілії — штат Парана; в Аргентіні — пров. Міссіонес і Чако. В кін. 19 — на
поч. 20 ст. виникли укр. орг-ції взаємодопомоги, що подавали матеріальну допомогу українцям, потерпілим від нещасних випадків і травм на виробництві. Згодом з'явились читальні та ін. культур.-осв. орг-ції й школи. Першою укр. газетою за океаном була "Америка". На поч. 20 ст. виникли укр. соціалістичні філії, які організаційно оформилися в Канаді у Федерацію українських соціал-демократів (1910) і Українську федерацію Соціалістичної партії Америки (1915). Значну роль у соціалістичній пропаганді відіграли газ. "Червоний прапору і "Робочий народ" (Канада), "Робітник" і "Пролетар" (США). Передова частика У. т. е. палко вітала перемогу Великої Жовтн. соціалістич. революції, активно виступала за солідарність з Країною Рад. Утворились і діяли протягом 20-х рр. укр. секції в компартіях США і Канади, з'явилися масові демократичні орг-ції в США — Союз укр. робітн. орг-цій (з 1940 — Ліга американських українців) і укр. секція Міжнар. робітн. ордену, в Канаді — Стоваришення Укр. робітн. дім (з 1925 — Товариства Український Робітничо-Фермерський дім) і Робітниче запомогове товариство (РЗТ), в Аргентіні — Союз укр. робітн. орг-цій. У міжвоєнний період виходили прогресивні газети "Українські щоденні вісті" (США), "Українські робітничі вісті", "Фермерське життя" та ін. (Канада) і "Світло" (Аргєнтіна). Виступи на захист трудящих демократичні орг-ції поєднували з активною культур.-осв. діяльністю, створенням бібліотек, шкіл і курсів, хорів і оркестрів. У. т. е. подавала моральну й Матеріальну допомогу революц. силам зх.-укр. земель (див. Товариство допомоги визвольному рухові на Західній Україні), палко схвалила возз'єднання їх з Рад. Україною. Передові українці Америки взяли безпосередню участь у боротьбі проти фашизму на боці респ. Іспанії в складі інтернаціональних бригад і на фронтах 2-ї світової війни. Вони виступали за відкриття другого фронту, за подання дійової допомоги Рад. Союзові. Для цього в Канаді, США, Аргентині, Бразілії й Уругваї та на Кубі було створено к-ти допомоги Батьківщині (в Канаді їх об'єднало Товариство об'єднаних українських канадців), які збирали кошти, продовольство і медика менти для Рад. Армії і населення визволеної від фашистів тер. України. Після 2-ї світової війни прогресивна частина У. т. е. спрямовує свої зусилля на боротьбу за мирне співробітництво з рад. народом і культур. контакти з Рад. Україною. За допомогою громад. орг-цій УРСР, Товариства "Україна" споруджено пам'ятники Т. Г. Шевченкові (в США, Канаді, Франції), І. Я. Франкові (в Канаді), Лесі Українці (в Канаді),
О. С. Пушкіну (в США). Канадський хор ім. Т. Г. Шевченка здійснив 1970 гастрольну подорож на Україну. Виходять прогресивні газети "Українські вісті", "Юкрейніан ньюс", "Карпатська Русь"
(США), "Життя і слово", "Юкрейніан канейдіан" (Канада). Прогресивні українські орг-ції ведуть боротьбу проти реакційних орг-цій, очолюваних збанкрутілими націоналістичними елементами. Для українців у США, Канаді, Аргентіні та ін. країнах, як і для ін. нац. груп, характерний процес асиміляції, особливо відчутний для другого, третього і четвертого поколінь переселенців, які становлять більшість У. т. е. За цих складних умов кращі сили трудящих укр. походження підтримують традиції демократичного руху і зв'язки з землею батьків — Рад. Україною. Численні делегації, що відвідують Рад. Україну, бачать її величезні досягнення в комуністичному будівництві (див. також відповідні розділи про укр. трудову еміграцію в статтях Аргентіна, Бразілія, Канада, Сполучені Штати Америки).
Літ.: Шлепаков А. М. Українська трудова еміграція в США і Канаді (Кінець XIX — початок XX ст.). К., 1960; Кольчук А. Українці за океаном. К..; 1967: Кравчук П. Українці в Канаді. К., 1981.
A.M. Шлепаков.
