Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow електрон-енд arrow ЕМІГРАЦІЯ
   

ЕМІГРАЦІЯ

(лат. emigratio - виселення, виїзд) - добровільне або вимушене переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни. Залежно від причин Е. поділяють на політичну й економічну (або трудову). Політична Е. буває революційною та контрреволюційною. Революційна Е. зумовлена політикою терору реакційних режимів. Вона органічно пов'язана з революц. силами на батьківщині. В 19 ст. в революц. Е. перебували учасники бурж.-демократичних революцій в Зх. Європі, польських повстань, Паризької комуни 1871 тощо. Революц. Е. була і з царської Росії. Масова Е. республіканців мала місце з франкіст. Іспанії 1939. Контрреволюц. Е. утворили за кордоном білогвардійці, укр. та ін. націоналісти, представники різних контрреволюційних партій після громадян. війни в Росії 1918-20. Внаслідок 2-ї світ. війни вона поповнилася воєнними злочинцями, різного роду зрадниками, що співробітничали з фашистами на тимчасово окупованій тер. СРСР та ін. країн Європи. Особливу форму політичної Е. становила релігійна (див. Реформація). Наймасовіша форма Е.- економічна. Еміграційний рух був поширений і в дореволюц. Україні, в зх.-укр. землях до возз'єднання їх 1939 з УРСР (див. Українська трудова еміграція, а також розділи про укр. емігрантів у ст. Аргентіна, Бразілія, Канада, Сполучені Штати Америки). В домонополістичну епоху Е. мала в осн. переселенський характер (постійна Е.) й охоплювала представників різних соціальних верств. У 19 - 1-й пол. 20 ст. переважала міжконтинентальна Е., в осн. з Європи до США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Лат. Америки. З перебігом часу частина емігрантів, що стали громадянами країни оселення, зберігає нац. походження, інтерес до мови і культури країни свого походження; ін. частина - асимілюється. Після 2-ї світової війни екон. Е. охоплює переважно трудящі верстви (Е. з метою працевлаштування). Осн. центром екон. Е. стала Зх. Європа, де, зокрема, в 60-70-х pp. в межах Європейського економічного товариства було створено спільний ринок робочої сили з метою посилення експлуатації робітн. класу та протиставлення його нац. загонів один одному. Переважає тимчасова Е.- на певний час, обмежений трудовим контрактом. її поширеною формою є сезонна Е.- для роботи гол. чин. у с. г. Е. трудящих в епоху імперіалізму - наслідок нерівномірності капіталістичного розвитку. Показником цього є спрямування осн. потоків емігрантів з економічно менш розвинутих європ. д-в (Пд. Італії, Іспанії, Португалії, Греції, Туреччини), країн Африки, Азії до розвинутих капіталістичних д-в - Франції, ФРН, Великобританії, Швейцарії, Бельгії, Швеції та ін., де в серед. 70-х pp. перебувало бл. 12 млн. іноз. робітників. Не маючи прав громадянства в цих країнах, вони зазнають посиленої експлуатації.

M. М. Фролкін.

 

Схожі за змістом слова та фрази