— одне з основних (конституційних) політ. прав, яке полягає в широкій і необмеженій участі громадян СРСР в управлінні всіма сферами держ. і сусп. життя країни, в обговоренні і прийнятті законів та рішень загально держ. і місцевого значення. Це право, що відображає справжній демократизм соціалістичного ладу, проголошено в ст. 48 Конституції СРСР і відповідних статтях конституцій союзних (в УРСР — ст. 46 Конституції УРСР) і авт. республік. Воно забезпечується можливістю громадян обирати і бути обраними до Рад народних депутатів та ін. виборних держ. органів (див. Виборче право), брати участь у всенародних голосуваннях і обговореннях (див. Референдум), у нар. контролі, у роботі держ. органів, громадських організацій та органів громад. самодіяльності, у зборах трудових колективів і за місцем проживання. Право участі громадян СРСР в управлінні держ. і громад. справами гарантується всіма засадами екон. і політ. життя рад. суспільства. Зокрема, екон. система розвинутого соціалізму, антиексплуататорський характер сусп. виробництва за соціалізму забезпечують творчу активність трудящих у сфері управління нар. г-вом. Усе активнішу участь трудящих у держ. і громад. житті гарантують справжня соціалістична демократія і політич на система радянського суспільства.
Л. П. Юзьков.
