Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
   

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

(УНР) — офіц. назва ряду державних утворень, які існували на укр. землях у 1917—20. 1) Уперше УНР як авт. частина майбутньої федеративної Росії була проголошена 7(20). XI 1917 Третім Універсалом Української Центральної Ради. Згодом Четвертим Універсалом Української Центральної Ради віз, 9(22).І 1918 УНР була визнана «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу», але Укр. Установчі Збори, які планувалося скликати за кілька тижнів, мали вирішити питання про федерат, зв'язок УНР з нар. республіками, що виникли на теренах кол. Рос. д-ви. Територією УНР згідно з Третім Універсалом оголошувалися заселені українцями землі Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщ ини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини і Таврії (без Криму). Остаточне визначення кордонів УНР, з урахуванням можливості приєднання частини Курщини, Холмщини, Воронежчини та ін. суміжних територій з більшістю укр. населення, передбачалося здійснити «по згоді зорганізованої волі народів». Надалі, відповідно до Брест-Литовських угод 1918, було проголошено право УНР на Холмщину та Підляшшя. Київ також неодноразово заявляв про належність до УНР ряду повітів Бессарабської, Гродненської, Мінської, Могильовської і Чорноморської губерній, Області Війська Донського та Кубанської області, але залишав вирішення цих питань до ухвалення укр.-рос. мирного договору. Центром політ, і держ. життя цієї доби стала Українська Центральна Рада (УЦР) — представн. орган із законод. та ш. владними повноваженнями. Постійно діючою робочою інституцією УЦР, яка в період між сесіями виконувала ряд функцій останньої, була Мала Рада. До структури органів влади входили також найвищий викон. орган з уряд, функціями — Генеральний секретаріат (з січня 1918 — Рада народних міністрів УНР), окремі генеральні секретарства (міністерства), найвища суд. установа — Генеральний суд УНР та ін. суд. органи, комісари УЦР у губерніях і повітах, губ. і повіт, військ, коменданти. Крім того, замість кол. земських органів на місцях утворювалися нар. ради та нар. управи. УНР мала свій держ. герб — «Володимирів тризуб» і грош. одиницю — гривню. 29.IV 1918 Мала Рада затвердила Конституцію УНР, але в цей же день внаслідок державного перевороту в Українській Народній Республіці 1918 влада перейшла до гетьмана П. П. Скоропадського і замість УНР було проголошено Українську Державу.

2) УНР була однією з офіц. назв Української Радянської Соціалістичної Республіки, проголошеної 12(25).XII 1917, в перші місяці її існування. Зберігаючи цю назву, більшовики та їх союзники підкреслювали прагнення до утвердження рад. влади на всіх укр. землях, неможливість паралельного існування двох укр. республік.

3) Після повалення у грудні 1917 режиму П. П. Скоропадського формально було відновлено УНР та її зак-во, але структура органів влади і принципи держ. буд-ва помітно змінилися (див. Директорія УНР). У новій д-ві, зокрема, не знайшлося місця ні для УЦР, ні для Укр. Установчих Зборів, ні для тих органів влади, які передбачалися Конституцією УНР. Дальшу долю д-ви мав визначити Конгрес трудового народу України, а до того на чолі д-ви ставала Директорія як «тимчасова верховна влада революційного часу». Проте внаслідок об'єднання УНР із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР), яке закріпив 22.1 1919 Акт соборності УНР і ЗУНР, радикально змінилися уявлення про територію УНР та її держ. устрій, оскільки ця назва поширювалася на всю об'єднану д-ву і ЗУНР тепер формально була лише Західною областю Української Народної Республіки. Конгрес труд, народу України, який відбувся 23—28.1 1919, висловився за вибори Всенар. парламенту Незалежної Соборної Української Республіки і на період до відновлення своїх засідань залишив усю вищу владу за Директорією, а виконавчу — за Радою нар. міністрів. В умовах громадян, війни і насамперед пост, збройного протистояння з УСРР територія, підвладна Директорії, не мала сталих розмірів і обрисів та поступово зводилася нанівець. Об'єднана (соборна) УНР юридично проіснувала до осені 1919, коли керівництвом ЗУНР було денонсовано Акт соборності у зв'язку з тим, що Директорія погодилася з домаганнями Польщі на більшу частину галиц. і волин. земель. Незабаром держ. структурам УНР (Директорії) довелося відступити з Наддніпрянщини на територію, підвладну Польщі. Існування УНР позначалося лише окр. партиз. рейдами її військ, сил по рад. тилах. У результаті Варшавської угоди 1920 Директорії, опираючись на польс. підтримку, вдалося на кілька місяців відновити свій контроль над частиною укр. земель. Однак уже наприкінці 1920 в результаті контрнаступу рад. військ держ. структури і збройні сили УНР залишили Сх. Україну. Після Ризького мирного договору 1921 Директорія (на цей час її одноособово представляв С. В. Петлюра) втратила польс. підтримку, її провідні діячі опинилися в еміграції, а армія була інтернована і розпущена. Надалі УНР згадувалася лише в контексті діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі.

Літ.: Дорошенко Д. І. Історія України 1917-1923, т. 1. Доба Центр. Ради. Ужгород, 1932; Стахів М. Україна в добі Директорії УНР, т. 1-7. Скрентон, 1962; Винниченко В. К. Відродження нації, ч. 1—3. К., 1990; Мироненко О. М. Світоч укр. державності: політ.-правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995; Мішок О. Доба Директорії УНР: Спомини і роздуми, ч. 1—2. К., 1996; Укр. Центральна Рада: Док-ти і мат-ли, т. 1—2. К., 1996; Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Д-ва і право України 1917-1920. К., 1997; Верстюк В. Ф. Укр. Центральна Рада. К., 1997; Яблонський В. М. Від влади п'ятьох до диктатури одного: Історико-політичний аналіз Директорії УНР. К., 2001.

О. М. Мироненко, І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази