(ЗУНР) — бурж. держава, створена укр. буржуазією у Сх. Галичині після розпаду Австро-Угорщини. Офіційно проголошена 13.XI 1918. Уряд ЗУНР, який очолили лідери бурж.-націоналістичних і дрібно-бурж. партій Є. Петрушевич, К. Левицький, С. Голубович та ін., проводив реакційну внутрішню і зовнішню політику. Орієнтуючись на Антанту і виконуючи її волю, уряд ЗУНР повністю підпорядкував економіку і військ. сили Сх. Галичини інтересам міжнародного імперіалізму, боротьбі проти Країни Рад. З цією ж метою у січні 1919 було підписано угоду з Директорією про входження ЗУНР до складу петлюрівської "держави". Водночас верховоди ЗУНР відхиляли неодноразові пропозиції уряду Рад. України про спільну боротьбу проти експансії польс. буржуазії на укр. землі. Уряд ЗУНР став одним з гол. винуватців окупації Сх. Галичини бурж. Польщею, яка була здійснена в липні 1919 за допомогою країн Антанти. Трудящі Сх. Галичини рішуче виступали проти контрреволюц. уряду ЗУНР, за встановлення соціалістичної влади і возз'єднання з Рад. Україною. Революц. рух робітників і селян очолила Комуністична партія Сх. Галичини. У січні — березні 1919 на масових з'їздах робітн. і сел. Рад приймалися рішення про негайне возз'єднання Сх. Галичини з Рад. Україною. Тоді ж відбулись також солдатські заворушення в Золочеві, Тернополі і Бродах, масові сел. виступи у Самбірському, Дрогобицькому, Збаразькому та ін. повітах. Кульмінаційним пунктом боротьби трудящих проти уряду ЗУНР було Дрогобицьке збройне повстання 1919, жорстоко придушене укр. буржуазією. Після окупації Сх. Галичини бурж. Польщею уряд ЗУНР передав свої військ. формування — Українську галицьку армію — у розпорядження Директорії, а у вересні 1919 уклав угоду з Денікіним про спільну боротьбу проти Країни Рад. Під час рад.-польс. переговорів 1921 в Ризі уряд ЗУНР, який на той час перебував у Відні, всіляко перешкоджав урядам Рад. України і Рад. Росії відстоювати право населення Сх. Галичини на самовизначення. В 1921—23, коли польс. буржуазія добивалася визнання країнами Антанти анексії Сх. Галичини, верховоди ЗУНР продовжували здійснювати збанкрутілий антирад. курс орієнтації на імперіалістичні д-ви Заходу, намагалися перетворити зх.-укр. землі на плацдарм для організації чергової воєнної авантюри міжнар. буржуазії проти Країни Рад. 30.VI 1923, після ухвали Ради послів країн Антанти про анексію Сх. Галичини Польщею, було прийнято рішення про ліквідацію уряду ЗУНР.
Літ.: Компанієць І. І. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX століття (1900-1919роки). К., 1960; Торжество історичної справедливості. Львів. 1968; Сливка Ю. Ю. Боротьба трудящих Східної Галичини проти іноземного поневолення. К., 1973.
