- українська держава, створена на західноукраїнських землях після розпаду Австро-Угорщини. Офіційно проголошена 13 листопада 1918 р. у складі Галичини, Буковини й Закарпаття. У двох останніх регіонах українська влада проіснувала дуже короткий час. Вищим органом влади ЗУНР була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові. В січні 1919 р. названа Рада обрала Президента ЗУНР - Є. Петрушевича. Збройні сили держави складала Українська Галицька армія (УГА). Місцем перебування уряду був спочатку Львів, а після його окупації польськими військами - Станіславів (нині Івано-Франківськ). ЗУНР виступила ініціатором злуки українських земель, після проголошення якої (22 січня 1919 р.) увійшла до складу єдиної держави під назвою "Західна область Української Народної Республіки" (ЗОУНР). Злука залишилась формальним актом і практично не була втілена. У зв'язку з польською окупацією майже всієї території ЗУНР у червні 1919 р., Є. Петрушевич був наділений повноваженнями диктатора. Українська Галицька армія перейшла на територію Наддніпрянської України і брала участь в бойових діях разом з військом Директорії. Після поразки визвольних змагань українського народу, яка призвела до фактичної окупації західноукраїнських земель Польщею, у Відні 15 листопада 1919 р. був заснований Закордонний центр ЗУНР. Із поширенням польської юрисдикції на територію Галичини, ЗУНР припинила своє існування.
