(від лат. veto - забороняю) - 1) В буржуазному держ. праві остаточна чи умовна заборона, яку може накласти вищий держ. орган на рішення нижчого. Право В. в ряді бурж. д-в надається главі д-ви щодо рішень парламенту, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою. 2) В міжнар. праві застосуванням В. часто називають відсутність одноголосності (див. Одноголосності принцип в ООН) постійних членів Ради Безпеки ООН. 3) У Старод. Римі право трибунів народних накладати заборону на постанови патриціанських магістратів і сенату.
|
