ПРАВО ВЕТО

Схожі за змістом слова та фрази

• ВЕТО

  (лат. veto — забороняю) — передбачений конституціями ряду країн акт, який зупиняє або не допускає вступ в силу законів та ін. нормат.-правових актів (рішень) тих або тих органів (посад, осіб). Розрізняються абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) В. Абсолютне В. виявляється, зокрема, у...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• ВЕТО

  (від лат. veto - забороняю) - 1) В буржуазному держ. праві остаточна чи умовна заборона, яку може накласти вищий держ. орган на рішення нижчого. Право В. в ряді бурж. д-в надається главі д-ви щодо рішень парламенту, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою. 2...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• НАРОДНЕ ВЕТО

  - див. у ст. Народна ініціатива. ...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• КИШЕНЬКОВЕ ВЕТО

  (англ. pocket veto) -різновид т. з. відкладального вето, яким користується президент США. Конституціями держав з президентською або змішаною формою правління передбачається, зазвичай, право відкладального (суспензивного) вето, яке парламент може подолати шляхом повторного розгляду та ухвалення пост...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• ЛІБЕРУМ ВЕТО

  (лат. liberum veto — свобода заборони) — у феод. Польщі право депутата своїм вето забороняти прийняття сеймом або сеймиками певного акта чи рішен ня. Вперше вжито 1652. Шляхта широко використовувала Л. в. в своїх інтересах, посилюючи феод. анархію в країні. В 1764 застосування Л. в. було скасовано ...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• ЛІБЕРУМ ВЕТО

  (лат. liberum veto — свобода заборони) — у польс. держ. праві періоду пізнього Середньовіччя правовий звичай, який вимагав повної одностайності у рішеннях сеймів і сеймиків, право шляхти відхиляти рішення вального сейму в разі незгоди з ним. Навіть один голос проти означав, що рішення не буде прийня...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• ПРАВО

  — система соціальних загальнообов'язк. норм, дотримання і виконання яких забезпечуються д-вою. Має ключове значення у регулюванні правопорядку на нац. і міжнар. рівнях. Історія розвитку П. тісно пов'язана з виникненням і розвитком д-ви. В родовому сусп-ві взаємини людей регулювалися гол. чин. звичая...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• ПРАВО

  — сукупність встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки, додержання яких забезпечується цілеспрямованою діяльністю д-ви. П. виражає держ. волю класу або класів суспільних, яким належить влада державна в країні. Зміст цієї волі визначається екон. ладом сусп...
  (Українська Радянська Енциклопедія)

• МОРСЬКЕ ПРАВО

  - сукупність правових норм, якими регулюються сусп. відносини, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу та пошти мор. тр-том, з використанням суден для риб. та інших мор. промислів, для проведення буксирних, криголамних і рятувальних операцій, а також для інших госп., наук, ...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)

• МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

  — правова система, що складається з принципів і норм, якими регулюються відносини між її суб'єктами — д-вами, міжнар. організаціями тощо. Історично виникнення М. п. пов'язане з процесом становлення державності. Протягом усієї історії людства це право не тільки розвивалося під впливом постійно змінюв...
  (Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.)