Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ц arrow ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬ
   

ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

- осн. принцип диференціації земель України на окр. категорії. Земельний кодекс України виділяє 9 самост. категорій земель, які мають особливий прав, режим: сільськогосп. призначення; житлової та громад, забудови; природно-заповідного та ін. природоохор. призначення; оздоровчого призначення; рекреац. призначення; істор.-культур. призначення; ліс. фонду; вод. фонду; пром-сті, тр-ту, зв'язку, енергетики, оборони та ін. призначення. Особливості прав, режиму земель кожної категорії визначаються специфікою їх осн. цільового призначення. Саме цей чинник впливає на зміст прав і обов'язків суб'єктів , які використовують землю, — власників зем. ділянок та землекористувачів.

ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи ін. категорії здійснюється на підставі рішень органів держ. влади та місц. самоврядування відповідно до їх повноважень. При цьому за основу приймаються дані обліку та зем. кадастру. Кодекс допускає можливість зміни Ц. п. з. органами викон. влади або місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Щодо земель, які перебувають у власності гр-н або юрид. осіб, то зміна їх цільового призначення здійснюється за ініціативою власників зем. ділянок у порядку, встановленому КМ України 11. IV 2002.

У випадках порушення порядку встановлення та зміни Ц. п. з. законом передбачено настання негат. прав, наслідків (у т. ч. притягнення до відповідальності винних гр-н та юрид. осіб). Порушення цього порядку є підставою для визнання недійсними рішень органів держ. влади та місц. самоврядування про надання (передачу) зем. ділянок гр-нам та юрид. особам, визнання недійсними цив.-прав, угод щодо зем. ділянок тощо.

Наявність установленого основного Ц. п. з. не виключає, а, навпаки, зумовлює необхідність визначення конкр. цільового призначення зем. ділянок, що передаються у власність чи надаються у користування (в т. ч. на умовах оренди), та допускає можливість одночасного використання земель і для ін. конкр. цілей. Зокрема, землі сільськогосп. призначення, які надані для в-ва сільськогосп. продукції і перебувають у власності чи користуванні юрид. осіб, можуть використовуватися ними і для внутрішньогосп. буд-ва тощо.

Цільове призначення конкр. зем. ділянки фіксується у рішенні уповноваж, органу про передачу її у власність або надання у користування та в док-ті, що посвідчує право на зем. ділянку. У випадках придбання зем. ділянок на підставі цив.-прав. угод цільове призначення цих ділянок є суттєвою умовою зазначених угод.

Забезпечення використання землі за цільовим призначенням є обов'язком власників зем. ділянок і землекористувачів. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням вважається зем. правопорушенням. Власники зем. ділянок та землекористувачі, винні у цьому правопорушенні, притягуються до відповідальності згідно із законом. Крім того, використання зем. ділянки не за цільовим призначенням є однією з істотних підстав припинення права користування зем. ділянкою.

Див. також Земельний фонд України.

М. В. Шульга.

 

Схожі за змістом слова та фрази