- універсальний міжнар. договір, який є осн. джерелом сучас. дип. права. Прийнята 18.IV 1961 Конференцією ООН з питань дип. зносин та імунітетів, яка відбулася у Відні з участю представників 81 д-ви, у т. ч. УРСР. Конвенція ратиф. указом Президії ВР УРСР 21.III 1964.
Конвенція регулює широке коло питань, що стосуються дип. зносин між д-вами. Складається з преамбули та 53 статей. Охоплює такі осн. групи питань: а) дип. зносини взагалі (ст. 2—21), зокрема — функції дип. представництв; порядок акредитування глави дип. представництва і припинення його діяльності; вимоги щодо призначення членів дип. персоналу представництва і підстави припинення їх функцій; кількість членів персоналу представництва; дип. старшинство тощо; б) дипломатичні привілеї та імунітети (ст. 22—41); в) взаємні обов'язки дип. представництва та д-ви перебування (ст. 42—46); г) неприпустимість дискримінації (ст. 47); д) заключні положення (ст. 48-53). Конвенція набула чинності 24. IV 1964, в Україні - 12.VII 1964.
Конференція у Відні також виробила і прийняла два факультат. протоколи: а) про незастосування законів про громадянство д-ви перебування щодо співробітників дип. персоналу представництва; б) про обов'язкову юрисдикцію Міжнародного суду ООН щодо розв'язання спорів з питань даної Конвенції.
Літ.: Укр. PCP у міжнар. відносинах (січень 1957— грудень 1965 pp.). К., 1966.
