РИМСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ 1961
— міжнар.-прав. док-т, що забезпечує охорону прав виконавців при виконанні творів, виробників фонограм і організацій мовлення. Підписана в Римі 27.X 1961, введена у дію 18.VI 1961 і відкрита для держав — членів ООН, учасників Бернської конвенції про охорону літературних і худож. творів або Всесвітньої конвенції про авторське право. Учасницями Рим. конвенції 1961 на 1.1 2003 були 59 держав. Відповідно до Конвенції виконавці охороняються від несанкціонованої ними радіотрансляції і прямої трансляції їх виконань, відтворення такої фіксації тощо. Виробники фонограм мають право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане використання їх фонограм. Док-т передбачає, що кожна договірна д-ва надає виробникам фонограм нац. режим за умови, що перший запис звуку здійснений в ін. договір, д-ві або фонограма вперше опублікована в ін. договір, д-ві. Встановлено, що організації мовлення мають право дозволяти або забороняти відтворення передач, їх фіксацію, відтворення такої фіксації, показ публіці їх телевіз. передач, якщо такий показ здійснюється у місцях, куди доступ публіці дозволений лише за вхідну плату. За випуск фонограми з комерц. метою, для вторин. використання необхідно сплатити разову винагороду виконавцям чи виробникам фонограм. Винятки із зазнач, прав у нац. законах допускаються щодо використання фонограм в особистих цілях, використання коротких уривків із них з метою повідомлення про поточні події, короткочас. звук, запису, здійснюваного організацією мовлення на своєму обладнанні й для своїх власних передач, використання виключно для навч. або н.-д. цілей тощо. Охорона, яка надається Конвенцією, здійснюється на основі принципу нац. режиму, тобто всі виконавці, виробники фонограм і організації мовлення користуються у тих країнах-учасницях такими самими правами, що і гр-ни цієї країни.
