— периферична частина звукосприймального апарата (рецептор слухового аналізатора; див. Слух) у хребетних тварин і людини. Названий за ім'ям італ. вченого А. Корті, який описав його. Являє собою сукупність волоскових клітин, розміщених на базилярній пластинці завиткової протоки внутрішнього вуха і розміщеної над ними покривної мембрани. Звукові хвилі, передані з слухових кісточок на ендо-лімфу і перилімфу внутр. вуха, викликають коливання базилярної пластинки, які спричинюють збудження волоскових клітин. Останні перетворюють мех. енергію звуку на імпульси нервові, які по провідних нервових шляхах надходять до центр. нервової системи.
|
