— відособлена нижня частина нюху органу більшості наземних хребетних тварин; іннервується гілкою нюхового нерва. Я. о. вперше описав 1811 дат. вчений Л. Якобсон (звідси й назва цього органу). Найпростіше побудований у земноводних, у яких він являє собою випин нюхового мішка; у плазунів (ящірок, змій) Я. о. повністю відокремлений від нюхового мішка і сполучається з ротовою порожниною. Птахи Я. о. не мають. Добре розвинений Я. о. у більшості ссавців (відсутній у дорослих китоподібних, приматів і деяких рукокрилих); має вигляд парних трубочок, оточених хрящовими капсулами, задні кінці трубочок закінчуються сліпо, передні у деяких видів (сумчасті, гризуни) відкриваються безпосередньо в носову порожнину, у інших переходять у піднебінно-носові канали, які через піднебіння відкриваються в ротову порожнину.
|
