Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 1793
   

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 1793

(Declaration des droits de l'homme et du citoyen) — політ, документ, затверджений Нац. конвентом Франції 24.VI 1793 (водночас з новим Конституційним актом). Знаменував вступ Великої французької революції у черговий — якобінський етап розвитку.

Декларація суттєво розширила і конкретизувала коло прав та свобод людини і гр-нина та обов'язків д-ви. Вона проголошувала, що метою сусп-ва є загальне щастя (ст. 1); гол. призначення влади — забезпечення людині можливості користуватися її природ, правами (ст. 1); закон як відображення заг. волі може приписувати лише те, що справедливе і корисне для сусп-ва (ст. 4); основа свободи — природа, її правило — справедливість; забезпеченням свободи є закон; моральну межу свободи становить формула: «Не чини іншому те, чого не бажаєш собі самому від інших» (ст. 6). Декларація обстоювала свободу зібрань за умови дотримання спокою (ст. 7); свободу совісті (ст. 7); безпеку як покровительство сусп-ва кожному зі своїх членів з метою охорони його особистості, його прав і його власності (ст. 8). Призначення закону — охорона громад, та індивід, свободи проти пригнічення з боку правителів (ст. 9); особа, проти якої вчинено свавілля, має право на опір із застосуванням сили (ст. 11); надання закону зворотної сили є злочином (ст. 14); покарання повинні бути відповідними злочинові і корисними сусп-ву (ст. 15).

Згідно з Декларацією право власності — це можливість користуватися своїм майном, прибутками, плодами своєї праці та свого промислу (ст. 16); гр-нам не заборонялося займатися будь-якою працею, землеробством, промислом, торгівлею (ст. 17). Наголошувалося, що особа — це невідчужувана власність, вона не може ні продаватися, ні купуватися (ст. 18); закон категорично заборонив існування челяді, допускалися лише послуги за договором найму (ст. 18); громад, турбота про бідних і непрацездатних — священний обов'язок (ст. 21). У Декларації стверджувалося, що освіта є заг. потребою, і сусп-во повинне робити її надбанням усіх гр-н (ст. 22). Гарантіями прав та свобод людини і гр-нина є нар. суверенітет, чітке визначення меж владування, забезпечення відповідальності всіх посад, осіб (ст. 23, 24); нар. суверенітет — єдиний, неподільний, невідчужуваний, безстроковий; кожен, хто його привласнить, негайно карається на смерть (ст. 25, 27); народ зберігає за собою право перегляду, перебудови і зміни конституції (ст. 28); всі держ. посади є тимчасовими; це не відзнаки і не винагороди, а обов'язки (ст. 30). За Декларацією, злочини урядовців у жодному разі не повинні залишатися безкарними (ст. 31); ніхто не має права прагнути більшої недоторканності, ніж у всіх ін. гр-н (ст. 31); право подавати петиції держ. владі — недоторканне і необмежене (ст. 32); опір пригніченню є наслідком, що випливає з ін. прав людини; пригнічення хоча б одного члена сусп-ва — це пригнічення всієї громад, спільноти; пригнічення всієї громад, спільноти — це пригнічення кожного члена сусп-ва окремо (ст. 33, 34). У Декларації зазначалося, що в разі порушення владою прав народу для всього народу і кожної його частини повстання є не лише його найсвященнішим правом, а й найневідкладнішим обов'язком (ст. 35). Незважаючи на те, що ця, якобінська, Декларація включає всі ін. права людини і гр-нина, зафіксовані у Декларації прав людини і громадянина 1789, вона є справді новим, оригінальним, найрадикальнішим документом, який істотно збагачує світову конст. думку і загальнолюд. доктрину прав і свобод особистості. Водночас у цій Декларації немає жодного натяку на поділ влади, нічого не сказано про право на страйк і на громад, об'єднання. Збіглися думки зазначених політ, партій і щодо недоторканності великих землеволодінь, недоцільності перерозподілу землі між селянами. Однак погляди на феод, права були різко відмінними: 17.VII 1793 якобінці ухвалили декрет про повне скасування всіх податків, оброків та ін. феод, повинностей. Цив. і крим. процеси, пов'язані із стягненням недоплат, припинялися, документи, що засвідчували будь-які феод, права, підлягали спаленню. Д. п. л. і г. 1793, а також Конституційний акт 1793 за ухвалою Нац. конвенту від 27.VI 1793 повинні були затверджуватися ще і в комунах. Цей процес у зв'язку з війною і заворушеннями тривав аж до 27.VII 1793, тобто до перевороту 9 термідора. Декларація так і не набула чинності, однак вона справила помітний вплив на розвиток світ, (у т. ч. української) політ.-правової думки.

Літ.: Конституция 24 июня 1793 г. Декларация прав человека и гр-нина. В кн.: Док-ты истории Вел. франц. революции, т. 1. М., 1990; Мироненко О. М. Права і свободи людини у док-тах Вел. франц. революції. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази