— війна між Англією і Францією за Гієнь (з 1259 — англ. володіння), Нормандію, Анжу (втрачені англійцями в 13 ст.), Фландрію. Приводом до війни стали претензії англ. короля Едуарда III (онука франц. короля філіппа IV) на франц. престол після смерті 1328 Карла IV (останнього представника Капетінгів) та коронування Філіппа VI (з роду Валуа). Англія здобула перемоги в битвах біля Слейса (1340), Кресі (1346), Пуатьє (1356). Франц. король Іоанн II Добрий потрапив у полон. Поразка франц. військ, екон. розруха, збільшення податків викликали у Франції нар. повстання (див. Паризьке повстання 1357—58, Жакерія). Франц. уряд змушений був укласти договір 1360, який закріпив за Англією значну частину франц. території. В 70-их рр. 14 ст. англ. війська майже повністю було вигнано з Фландрії. Проте після перемоги біля Азенкура (1415) англійці в союзі з Бургундією захопили Пн. Франції. В 1428 англ. війська обложили Орлеан. На війну проти загарбників піднявся весь франц. народ. Нар. опір очолила Жанна д'Арк. Із закінченням облоги Орлеана (1429) почався перелом у ході війни. Франц. армія здобула ряд перемог. В 1429 в Реймсі було короновано франц. короля Карла VII (проголосив себе королем 1422). В 1436 англійців вигнали з Парижа, 1441 — з Шампані, 1450— з Мена та Нормандії, 1453 — з Гієні. 19.Х 1453 англ. військо капітулювало біля Бордо. Англія утримала на тер. Франції лише Кале (до 1558).
|
