Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ж arrow ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 В РОСІЇ
   

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 В РОСІЇ

- перша у світ, історії соціальна революція, проголошена соціалістичною. Відправним пунктом і кульмінацією революції вважаються збройне повалення Тимчасового уряду Росії, сформованого в результаті перемоги Лютневої революції 1917 в Росії, і прихід до влади партії більшовиків, яка проголосила встановлення рад. влади, початок ліквідації капіталізму і перехід до соціалізму. Революція була підготовлена особливостями політ., соціального і екон. розвитку Росії у 19 — на поч. 20 ст., сутнісною ознакою яких було намагання офіц. влади вивести країну на рівень розвинених зх. країн шляхом форсованих реформ, що незмінно закінчувалися контрреформами. За цих умов вирішальний вплив на поглиблення стагнації сусп. організму справила Перша світова війна 1914-18. Революції сприяв уповільнено-непослідовний характер дій Тимчасового уряду як законного правонаступника цар. влади, зокрема: допущення двовладдя, що постало з виникнення і паралельного існування стихійно сформованої рев. влади (рад роб. депутатів, пізніше — рад роб. і солд. депутатів); невирішеність роб., агр. і нац. питань; невизначеність дальшої участі країни у світ, війні. Поглиблення загальнонац. кризи створило передумови для посилення ліворадик. партій у центрі та виникнення відцентрових тенденцій у нац. регіонах, у т. ч. в Україні. В умовах слабкості і хитань офіц. влади навіть у питаннях, які можна було вирішити правовим шляхом, поступово склалася ситуація невідворотності широкого застосування прямої рев. дії. Значною мірою сприяли цьому нігіліст, заперечення права, яке в Росії «йшло справа і зліва», послаблення «особистісної самосвідомості» та «заглиблення у знеособлений колектив» (М. О. Бердяєв). У політ, використанні цієї ситуації найенергійнішою серед політ, сил виявилася більшов. партія на чолі з В. І. Леніним. Більшовики висунули популярні гасла («Мир — народам!», «Влада — радам!», «Фабрики — робітникам!», «Земля — селянам!») і проголосили курс на соц. революцію, вбачаючи в ній початок світ, революції, їхня тактика одержала подвійне тлумачення у л-рі: 1) як уміння акумулювати й адекватно відобразити масові політ, настрої; 2) як популіст, загравання з натовпом. У ніч з 24 на 25 жовтня (6—7 лист.) озброєні робітники, солдати Петрогр. гарнізону і матроси Балт. флоту захопили Зимовий палац, а 26 жовтня (8 лист.) заарештували Тимчасовий уряд. Ці події дали підстави В. І. Леніну констатувати у промові на засіданні Петрогр. ради 25 жовня (7 лист.) перемогу «робітничої і селянської революції» та висловити сподівання, що «третя російська революція повинна у своєму кінцевому результаті привести до перемоги соціалізму». 2-й з'їзд рад [25—27 жовтня (7—9 лист.)], до якого більшовики приурочили збройне повстання і на якому більшість належала їм та лівим есерам, схвалив повалення Тимчас. уряду, прийняв Декрет про мир 1917 і Декрет про землю 1917, а також сформував новий уряд — Раду народних комісарів та вибрав Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет. Подолавши опір вірних Тимчас. урядові сил, більшовики швидко встановили свою владу в більшості пром. центрів Росії та значною мірою поширили її на нац. регіони. Перемозі рад. влади в нац. регіонах сприяло також прийняття урядом 2(15).XI 1917 Декларації прав народів Росії 1917. З метою усунення політ, конкуренції більшовики оголосили поза законом діяльність свого гол. суперника — партії кадетів, заарештували ряд її лідерів та заборонили опозиц. пресу. Водночас, прагнучи до легітим. панування, більшов. партія оголосила вибори до Установчих зборів. Одержавши лише бл. 25 % голосів виборців, наштовхнувшись на відмову Установчих зборів [5(18).І 1918] прийняти ряд ультимативних вимог і не домовившись з ін. впливовими партіями соц. орієнтації (за правих і лівих соціалістів-революціонерів було віддано 58,5 % голосів, за соціал-демократів — 27,6 %), більшовики разом з лівими есерами вдалися до розпуску зборів [декрет ВЦВК від 6 (19).І 1918]. Ця акція не викликала масових протестів і значною мірою виправдувалася нар. невдоволенням самими Установчими зборами, відсутністю у

Росії широкої нар. підтримки інститутів і принципів бурж. демократії. Разом з тим розпуск представниц. зібрання спровокував поляризацію політ, сил і загострення громадян, війни (1918—20), яка невдовзі переплелася з інтервенцією іноз. держав, що постала з прагнення країн Антанти перешкодити виходу Росії з війни.

Продекларувавши необхідність останнього у Декреті про мир, рад. уряд 20.XI (З.ХІІ) 1917 розпочав мирні переговори з Німеччиною. Проте невизначеність позиції Л. Д. Троцького («Ні миру, ні війни»), розрахована на революцію у Німеччині, спровокувала нім. наступ 8.ІІ 1918, що створило небезпеку для самого існування рад. д-ви. У відповідь 23.11 1918 рад. уряд почав формувати Червону армію. 3.III 1918 В. І. Леніну вдалося укласти Брестський мир з Німеччиною та її союзниками. Згідно з договором Росія втрачала бл. 1 млн. км2 території, у т. ч. Україну. В ході революції рад. уряд побудував свою програму на ідеї остаточного «зламу старого державного апарату», розриву з бурж. сусп. розвитком, економікою вільного ринку, політико-правовими стандартами західноєвроп. типу і христ. традицією. Більшовики запропонували «соціалістичну демократію» — держ.-політ, будівництво нового сусп-ва в умовах відсутності необхідних для прогрес, типу державотворення засобів в-ва і кваліфікованих робітників, а також достатнього рівня розвитку громадян, сусп-ва на зразок західного.

Більшовикам вдалося сформувати необхідні органи держ. влади: нар. комісаріати, які здійснювали управління внутр. політикою та вирішували зовнішньополіт. питання; нове військ, керівництво та міліцію; Всеросійську надзвичайну комісію і рев. трибунали; Центральну колегію державного контролю, Вищу раду народного господарства. Було затверджено Положення про роб. контроль, націоналізовано банки, анульовано попередні іноз. і внутр. позики; націоналізовано торг, флот, зовн. торгівлю, приватні залізниці та важку пром-сть; започатковано реалізацію Декрету про землю 1917. 10-18 (23—31).І 1918 3-й Всеросійський з'їзд рад прийняв Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу 1918— політ.-правовий акт конст. характеру, який закріпив завоювання революції і проголосив осн. принципи і завдання соц. д-ви — Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки. Цей акт увійшов як вступний розділ до Конституції РСФРР (затв. 10.VIІ 1918 5-м Всеросійським з'їздом рад), яка остаточно закріпила основи рад. державності: диктатуру пролетаріату і найбіднішого селянства у формі Республіки Рад, союз робітників і селян, перехід осн. засобів в-ва у власність народу, рівноправність націй.

З прийняттям Конституції РСФРР завершилося в основному формування нової д-ви радянського типу. її дальшу долю було вирішено завдяки політичному прагматизму більшовиків. Інституційно-правове закріплення наслідків Жовт. революції і перехід до політики «воєнного комунізму», створення розгалуженої мережі каральних органів (відділів ВНК) на місцях для боротьби з контрреволюцією і саботажем, організація Червоної армії, застосування «червоного терору» зумовили перемогу в громадянській війні (1918—20), утвердження однопартійної політ.-правової системи з адм.-командними методами управління, утворення багатонаціональної д-ви — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Ж. р. 1917 в Р. увійшла в історію як явище загальносвіт. масштабу. Вона справила визначальний вплив на розвиток народів Росії. Внаслідок цієї революції протиборство двох різних сусп.-політ, систем (капіталізму і соціалізму) майже на три чверті століття стало осн. віссю світ, політики. У великому масиві л-ри, присвяченої цій важливій події 20 ст., існує широкий спектр її оцінок: від порівняння з нац. катастрофою, що спричинила величезні жертви і встановила тоталітарну систему, до твердження про те, що революція була спробою побудувати соціалізм як дем. лад соціальної справедливості.

Літ.: Вел. Окт. сои. революция. Док-ты и мат-лы, т. 1-4. М., 1957—61; Карр Э. История Сов. России, кн. 1. Большевистская революция. 1917—1923, т. 1, 2. М., 1990; Бутенко А. П. Октябрь 1917 года и судьбы социализма. «Социально-полит, журнал», 1997, № 5; Рубан М. В. История России и мировые цивилизации. М., 1997; Бердяев Н. Судьба России: Сочинения. М. — X., 1998.

В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази