Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНТРРЕФОРМИ В РОСІЇ
   

КОНТРРЕФОРМИ В РОСІЇ

80 -х — початку 90-х рр. 19 ст. - загальнодерж. політ, курс, здійснюваний у Росії за царювання Олександра III і спрямований проти бурж. реформ 60—70-х рр. Цар. уряд почав послідовно скасовувати інститути і принципи, запроваджені в результаті реформ. Були частково ліквідовані суттєві бурж. перетворення, відновлено частину дореформ. порядків.

Насамперед це торкнулося нар. освіти. З 1884 уряд обмежував створення поч. шкіл м-ва нар. освіти та збільшував кількість церк.-парафіял.

шкіл Синоду. Заборонялося приймати до гімназій дітей дрібних крамарів, челяді тощо. Були прийняті нові статути реальних уч-щ і гімназій, які вносили істотні зміни в систему освіти (збільшувався строк навчання у класич. гімназіях до 8 років, між ун-тами та реальними уч-щами створювався штуч. розрив у програмах з метою закрити шлях до ун-тів дітям різночинців тощо). 1884 новим університ. статутом ліквідовано автономію професорської колегії і встановлено призначення м-вом ректора, деканів і професорів, збільшено роль попечителя навч. округу в управлінні ун-тами тощо. Спробою реставрації кріпосн. порядків було введення у 1889 інституту земс. начальників. На ці посади призначалися виключно дворяни. Вони мали право втручатися у рішення сільс. зборів, призначення та звільнення посад, осіб, застосовувати до селян різні покарання: штраф до 6 руб., арешт до 3 днів, тілесні покарання. 1890 прийнято нове Положення про земські установи, яке внесло обмеження у земс. реформу. Були внесені зміни у виб. систему земств. Три курії збереглися, але в першій було введено становий принцип — обирати і бути обраними могли тільки поміщики. Селяни обирали лише кандидатів до повітових земс. зборів, а далі губернатор з їх числа призначав гласних. Земства було поставлено під контроль і нагляд держ. адміністрації: обрані голови пов. та губ. земс. управ затверджувалися відповідно губернатором і міністром внутр. справ; усі постанови земс. управ затверджувалися губернаторами або міністром внутр. справ, і вони мали право їх скасовувати; виборні земські службовці включалися до загальноадм. системи. Було утворено спец, установу — губернські в земських справах присутствія. Ці обмеження перетворили земства у виконавчі госп. органи при місц. адміністраціях.

1892 проведено міську контрреформу. Нове Міське уложення 1892 різко підвищило майн. ценз при виборах, внаслідок чого прикажчики і дрібні крамарі були позбавлені права обиратися до міських дум. Цього права не мали також євреї. Посилився нагляд за органами міського самоврядування з боку урядових адм. органів: було утворено заг. установи для земс. та міських органів самоврядування — губернські в земських та міських справах присутствія, які очолювали губернатори.

Найб. змін зазнали суд. система та її принципи: суттєво обмежено незалежність суд. влади і надано право адм. органам втручатися у діяльність судів, скасовано принцип незмінності суддів, утворено вище дисциплінарне присутствиє з правом зміщення та переміщення суддів, обмежено принцип гласності, запроваджено слухання за зачиненими дверима широкого кола справ, а також нові правила складання списків присяжних засідателів, які повністю виключали можливість участі у суд. процесі дем. та ліберальних елементів, тощо. Істотно обмежувалася компетенція суду присяжних, з його ведення вилучено важливі категорії справ: про пресу, про політ, злочини, злочини проти порядку управління, про вбивство або замах на вбивство посад, осіб тощо. Законом від 12(24).VIІ 1889 у більшості губерній країни ліквідовувалася мирова юстиція і замість неї впроваджувалася складна система судів для розгляду справ, які раніше належали до компетенції мирової юстиції. Земс. начальники, міські судді та пов. члени окруж. суду призначалися, а не обиралися. Названим законом було також скасовано стрижневий принцип судової реформи — відокремлення судової влади від влади адміністративної.

Відбивши рев. хвилю на межі 70—80-х pp., уряд Олександра III перейшов до відвертої реакції. Цар. маніфест від 29.IV(11.V) 1881 проголосив непохитність самодержавства. Згідно з Положенням про заходи з охорони державного порядку і громадського спокою від 14(26).VIII 1881 на місцях у разі необхідності могла бути введена одна з двох стадій виняткового стану: посиленої або надзв. охорони. Широкі повноваження в адм. та суд. сферах надавалися генерал-губернаторам (губернаторам), градоначальникам: право закривати збори, пром. і торг, заклади, забороняти органи друку, право арешту та вислання в адм. порядку, право видавати обов'язкові постанови з метою захисту громад, порядку, за порушення яких винні підлягали арешту на строк до 3 місяців або штрафу до 500 руб. 18(30).VI 1892 царизм увів ще одну стадію виняткового стану — воєнний стан, за якого вся влада передавалася військовим установам і до цивільних осіб застосовувалася військова юрисдикція .

Літ.: Виленский Б. В. Суд. реформа и контрреформы в России. Саратов, 1969; Литвак Б. Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. М., 1991.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази