— загальноосвітній навчально-виховний заклад для дітей, що дає початкову освіту (елементарні знання з рідної мови, математики, а також про природу й суспільство); перший ступінь обов'язкової загальної освіти. Вік дітей, які вступають до П. ш., й строки навчання в різних країнах неоднакові. В дореволюц. Росії, в т. ч. і на Україні, в різний час діяли: цифірні школи, двокласні початкові училища, малі народні училища, парафіяльні школи, повітові училища, головні народні училища, вищі початкові училища, а також недільні школи. В СРСР певний час була основним типом навчального закладу, де діти 8—11 років здобували загальну освіту. З 1923 наз. школою 1-го ступеня. В 1934 XVII з'їзд ВКП(б) поставив завдання здійснити заг. обов'язкове семирічне навчання. Було встановлено три типи загальноосв. шкіл [П. ш. (І—4 класи), неповна серед. школа (1—7 класи) і серед. школа (1—10 класи)]. Обов'язкове навчання дітей з семирічного віку в СРСР запроваджено з 1944/45 навч. р. У зв'язку з запровадженням восьмирічного обов'язкового навчання (1958) П. ш. як тип навч. закладу втратила значення. Від того часу П. ш. (як ступінь обов'язкової освіти) перейшла на нові навч. плани і програми. До 1968 П. ш. для дітей 7—11 років була з чотирирічним навчанням, який повністю збігався з чотирма класами восьмирічної школи. З 1969 П. ш. переведено на трирічний курс навчання; при цьому збережено єдність і наступність усіх ступенів заг.-осв. середньої школи.
Є.С. Березняк.
