Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow шид-шлю arrow ШКОЛА
   

ШКОЛА

— навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання дітей, молоді та дорослих. Ш.— явище історичне, завдання і зміст її змінювались зі зміною сусп.-екон. ладу й класової структури суспільства. В класовому суспільстві Ш. виховує учнів у дусі ідеології пануючих класів. III. в СРСР покликана здійснювати розумове, ідейно-політ., трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання учнів, прилучати підростаюче покоління до духовної культури й матеріального виробництва, озброюючи його необхідними знаннями і способами діяльності. Ш. поділяють за обсягом знань — на початкові, неповні середні, середні і вищі; за характером знань — загальноосвітні й професійні; за віком учнів — Ш. для дітей, молоді і дорослих; за тим, хто їх утримує,— на державні, приватні й муніципальні (органів місц. самоврядування), громадські; за статтю учнів — сумісні (для учнів обох статей) і роздільні (чоловічі, жіночі); за часом перебування і характером організації учнів — на школи-інтернати (пансіонати), де учні навчаються і живуть, школи з подовженим днем, де учні тільки навчаються; за відношенням до релігії — на конфесіональні школи й світські. Ш. виникли в країнах Стародавнього Сходу (Ассірія, Вавілон, Єгипет, Індія, Китай). На тер. Європи Ш. склалися в 7—6 ст. до н. е. в Греції, в 4 ст. до н. е.— в Римі, пізніше — в ін. країнах (див. Палестра, Спартанське виховання, Римське виховання). На території СРСР перші Ш. виникли в Грузії та Вірменії в 4 ст., в Серед. Азії — в 7—8 ст. (мектеби й медресе); у Київській Русі — в 11 ст. (дяківки; див. розділ Освіта в ст. Київська Русь). У серед. віки в Європі освітою відало духівництво. Ш. існували при монастирях, єпархіях (див. Соборні школи). На противагу церковним у 13—14 ст. виникають цехові школи, створюються світські школи для дітей феодалів — аристократичні граматичні школи в Англії, лицарські академії в Німеччині, класичні гімназії в Німеччині та ін. країнах (див. Класична освіта). В 16—17 ст. на Україні та в Білорусії діяли братські школи, серед них Київ. братська школа, що згодом перетворилася на вищий навч. заклад— Київську академію. В 1687 у Москві засн. Слов'яно-греко-латинську академію. В 17 ст. у Зх. Європі та в Росії розвинулась ідея держ. Ш. Склалася система аристократичних станових Ш. (в Англії — коледжі, в Росії — пансіони, кадетські корпуси, ліцеї, інститути шляхетних дівчат). У 18 ст. під впливом розвитку пром-сті, торгівлі, науки й техніки виникають реальні училища (у Росії, Англії, Німеччині, Франції). Поширюється реальна освіта. В середині 18 ст. починає складатись система серед. професійної освіти. В дореволюц. Росії, у т. ч. на Україні, поряд з школами різних типів для пануючих класів існувала система шкіл елементарної освіти для ін. верств населення: цифірні гиколи, двокласні початкові училища, малі народні училища, парафіяльні школи, повітові училища, головні народні училища, вищі початкові училища. Силами передової інтелігенції з другої половини 19 ст. створювалися недільні школи для дорослих (робітників, селян, ремісників та ін.). Після Великої Жовтневої соціалістичної революції школа стає загальнонародною, доступною всім, незалежно від соціального становища й національності. В усіх своїх ланках Ш. є державною і світською. Структура рад. Ш., зміст освіти й організація навчання в ній змінювалися з розвитком соціалістич. суспільства, прогресом науки й культури, але принципові засади її діяльності лишаються сталими. Безплатність усіх видів освіти, єдність її системи, наступність усіх типів навч. закладів, єдність навчання і виховання, нерозривно пов'язаних з життям, практикою комуністич. будівництва, науковий, гуманістичний, високоморальний уклад — такі головні характерні риси школи СРСР. Відповідно до Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту (1973) в Рад. країні встановлено такі основні типи ПІ.: середня школа загальноосвітня єдина трудова політехнічна, III. з поглибленим вивченням окремих предметів, школи з подовженим днем, школи-інтернати, школи вечірні (змінні) середні загальноосвітні, заочні Ш. працюючої молоді (див. Вечірня освіта, Заочна освіта), школи-санаторіі, лісові школи та ін., для дітей з вадами фіз. чи розумового розвитку — спеціальні школи для аномальних дітей. Основні напрями реформи заг.-осв. і професійної школи, схвалені Квітневим (1984) пленумом ЦК КПРС та першою сесією Верховної Ради СРСР 11 го скликання (1984), наступні постанови партії і уряду "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи", "Про поліпшення трудового виховання, навчання, професійної орієнтації школярів і організації їх суспільно корисної, продуктивної праці" та ін. передбачають дальше підвищення якості освіти й виховання, цілеспрямоване здійснення принципу єдності навчання і виховання, забезпечення тісного зв'язку сім'ї, школи і суспільства. Див. також Народна освіта, Політехнічна освіта, Загальна освіта, Загальне навчання, Обов'язкове навчання, Закон УРСР про народну освіту, Професійно-технічна освіта, Вища освіта, розділи Народна освіта й культурно-освітні заклади в статтях про союзні й авт. республіки, Союз Радянських Соціалістичних Республік, відповідні розділи в статтях про зарубіжні країни, розділ Народна освіта, т. 11, кн. 2. Літ. див. до ст. Народна освіта, Вища освіта.

А. М. Алексюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази